Попри примхи погоди, Україна нинішнього сезону може отримати врожай кукурудзи 28–32,5 млн тонн. Основною причиною повернення аграріїв до культури стала її маржинальність. Зокрема, в останні кілька сезонів сільгоспвиробники радо викреслювали зі структури витрат елеваторні послуги, адже зернова надходила з поля вже сухою. Проте цього року вологість кукурудзи, найшвидше, перевищить базові показники, відповідно, сушіння може помітно змінити структуру собівартості виробництва. Тож власні зерносушильні потужності можуть стати безпрограшним страхуванням маржинальності культури.
Вологий сезон
Торік унаслідок посушливого літа середня вологість кукурудзи по країні на момент збирання врожаю становила 16,7% проти 19,8% у сезоні 2023 року. Тож на тлі сприятливої світової кон’юнктури, постійного попиту й доволі високих цін на зернову мінімізація витрат на досушування була доволі приємним бонусом. Ураховуючи перевиробництво сої й падіння цін на неї, посівні площі під кукурудзою 2025 року збільшились.
Проте нинішнього року ситуація кардинально змінилась. У світі нашій зерновій доведеться конкурувати на традиційних для України ринках із рекордним американським і бразильським урожаєм та дешевим аргентинським збіжжям.
Погода також внесла корегування. Посуха критично вплинула на посіви на Півдні й частково на Сході. Натомість у центральній, північній і західній частинах України врожайність кукурудзи буде або на торішньому рівні, або незначно меншою. Адже достатні й навіть значні опади спостерігались навіть у тих регіонах, де в останні роки вологи категорично бракувало, зокрема, на Полтавщині чи Харківщині.
Звісно, кожне поле — унікальне, особливо в частині накопичення вологи. Проте, за спостереженнями учасників ринку, загалом рослини набрали достатньо вологи й можуть не встигнути віддати її навіть за оптимальних умов. Ба більше, затримання жнивної кампанії через похолодання та затяжні дощі може призвести до зняття 10% зайвої вологості з тонни кукурудзи, що доволі суттєво вдарить по собівартості зернової.
До того ж, згідно з попередніми оцінками, фермери нинішнього року надавали перевагу кукурудзі з високим ФАО, що може загострити ситуацію з вологою.
У таких умовах агровиробнику, в сівозміні якого є кукурудза, доцільно мати власний сушильний комплекс. По-перше, щоб мінімізувати витрати на сушіння й таким чином підтримувати певний рівень маржинальності культури навіть за несприятливих погодних умов. Особливо, якщо вдумливо підійти до проєкту й передбачити можливість комбінованого сушіння. По-друге, це можливість доробляти не лише власне, а й стороннє зерно. Тож зерносушарка гармонійно впишеться в комплекс виробництва кукурудзи, що позитивно вплине на економіку господарства та його стабільність.
Сушіння у ціні
Нинішнього сезону є значний ризик підвищення вартості послуг із сушіння зерна. Адже ціна на газ, який є домінантним видом палива, в останні місяці демонструє підвищення. І хоч в Україні щороку збільшується кількість елеваторів, що працюють на «альтернативі», формуючи послуги сушіння, усі підприємства, незалежно від обраного для роботи виду палива, відштовхуються від ціни на газ.
Сприятимуть підвищенню вартості сушіння й недоотримані торік прибутки елеваторних комплексів. Адже багато з них будували свою економіку саме на цій послузі. Ураховуючи, що минулий сухий сезон спричинив суттєве вимивання обігових коштів, нинішнього року в таких господарствах бракувало коштів для довгого контрактування достатніх обсягів газу в період мінімальних цін. Відповідно, на таких елеваторах вартість сушіння підвищуватиметься прямо пропорційно до цінових коливань на ринку блакитного палива.
Тож найкращим способом убезпечити себе від «газових» ризиків є власна енергоефективна сушарка на альтернативному паливі. Вартість зняття тонно-відсотка за сушіння пелетами чи тріскою значно дешевша. До того ж «альтернатива» гарантує елеватору незалежність від багатьох зовнішніх чинників. Тому навіть за наявності газового пальника диверсифікація не буде зайвою.
Пікове навантаження
Чи не найбільш недооціненим ризиком є пікове сезонне навантаження на сушарки та негативний вплив на цикл збирання врожаю. Навіть на зразкових елеваторах можуть виникнути черги в розпал збиральної кампанії, зокрема внаслідок нестабільності постачання газу. Адже під час повномасштабної війни інфраструктуру газорозподільчих станцій неодноразово атакував ворог. Тож у разі виникнення дефіциту блакитного палива в системі насамперед його спрямують на потреби споживачів і комунальних підприємств: елеватори отримуватимуть ресурс за залишковим принципом. Ураховуючи, що докуповувати його доведеться в період пікових цін, покрити відразу дефіцит ресурсу буде доволі складно. Тож ажіотаж на елеваторних підприємствах спричинить черги, простоювання у яких є справжньою катастрофою для фермера. Особливо якщо він орендує техніку.
Тому власна зерносушарка є добрим страхуванням від логістичних ризиків. До того ж сушіння на місці дозволяє швидше перемістити якісне зерно на довге зберігання, що зменшує ризики втрат унаслідок конденсату або грибних захворювань. Також власна сушарка відкриває можливості дешевого та якісного зберігання зерна в рукавах, яке дедалі більше використовують як фермерські господарства, так і агрохолдинги. Адже належним чином доведене до потрібних показників збіжжя зберігатиметься у бігбегах довго без втрати якості.
Ураховуючи підвищення популярності поліетиленових рукавів, це є передвісником початку кризи на великих елеваторах. І виграти можуть ті, хто вчасно опанує нову модель господарювання.
Українська якість — висока окупність
Українські виробники елеваторного обладнання вже давно виготовляють зерносушарки, які не лише не поступаються, а й помітно перевищують за якісними характеристиками іноземні аналоги. Обладнання від надійних і перевірених виробників слугуватиме довго, а окупатиметься швидко, адже ціни на нього значно нижчі.
Наприклад, «Новий Елеватор» не лише розробляє й виготовляє елеваторне обладнання, а й надає послуги із сушіння понад 500 агровиробникам. Тож народження передових технологій відбувається в практичній площині, адже експлуатація власного обладнання підштовхує до його удосконалення й енергоефективності.
Як свідчить досвід, у вологий рік комплекс NEK 2500 від «Нового Елеватора» здатен за умови повного завантаження окупитися за 37 діб! Важко знайти інше обладнання, інвестиції у яке окупаються за один сезон. Тож якщо аграрій ще й сушитиме зерно для сусідів, кошти за цю послугу вже будуть чистим прибутком.
Останні роки продаж зерносушильного обладнання зростав невеликими темпами, але 2025-го відбувся різкий стрибок попиту.
Проте навіть зерносушильний вузол невеликого фермерського господарства потребує проєктування й індивідуального виробництва окремих елементів. Щоб виготовити, змонтувати й налагодити обладнання потрібно від трьох місяців.
Тому, щоб встигати виконувати більше замовлень, компанія «Новий Елеватор» бере передзамовлення на 2026 рік і надає вагомі бонуси, які можуть зекономити дбайливому господарю понад 30 000 дол.
До того ж «Новий Елеватор» — виробники обладнання, які зарекомендували себе на ринку й самі працюють у секторі надання послуг із сушіння зерна, окрім зерносушарок пропонують безплатно отримати додаткові пакети з навчання персоналу, гарантійного та післягарантійного сервісу, оптимізації й модернізації вже наявної техніки. Також компанії можуть надавати консультації з адміністрування й організації всіх бізнес-процесів: таку експертизу спроможні надати поодинокі виробники. Проте правильна організація роботи комплексу — це ключ до його ефективності.
The Ukrainian Farmer
