Алгоритм змін

Парк компанії Kernel періодично поповнюється новими зразками техніки, яку ретельно вивчають і досліджують.  

Усі 30 років діяльності в Kernel задля покращення ефективності робили ставку на інновації й фактично задавали тренди. Ще з 2011-го на техніку холдингу масово встановлювали автопілоти, а вже сьогодні на тракторах компанії випробовуватимуть безпілотну систему, що здатна самостійно керувати режимами роботи й зупинятися в разі непередбачуваного об’єкта по руху транспорту. 

Керівник інженерної служби агробізнесу Kernel Володимир Мерзлюк працює в холдингу з 2008 року і є безпосереднім учасником еволюції технічних і технологічних підходів компанії. 

— Пане Володимире, розкажіть про алгоритм оновлення технічного парку? 

— Ураховуючи те, що Kernel працює в 12 регіонах України, потреби в технічному забезпеченні дуже різні. До прикладу, не може один той самий ґрунтообробний агрегат забезпечити якісне виконання технології практично по всіх регіонах нашої присутності внаслідок відмінностей й особливостей. Тож відправною точкою є технологія, під яку ми підбираємо інструменти для її виконання залежно від регіону. 

Ми періодично замінюємо агрегати через їх амортизацію. І тут усе доволі просто. Проте існують потреби в оновленні парку, пов’язані з розвитком технології й необхідністю сучаснішого обладнання. У цьому разі технолог ставить вимоги щодо сучасних підходів у виконанні технології, і це стає нашим новим викликом. Ми находимо доступний продукт, ретельно його досліджуємо на заходах, які відбуваються в Україні та за кордоном. Якщо продукт нас зацікавив, пропонуємо дилерам випробувати механізм у тих наших кластерах, де є потреба у такому агрегаті. 

— Як довго випробовуєте агрегат на ваших полях? 

— Тривалість випробування агрегатів на наших потужностях дуже різна, в ідеалі техніка має пройти весь виробничий цикл і проявити себе як на весняних, так і на осінніх польових роботах. 

Агрегат обов’язково проходить через наш RND-відділ, зосереджений на дослідженні повнокомплектних агрегатів, запчастин і матеріалів. Провідний інженер-дослідник опікується й організаційними питаннями, вивчаючи угоди й опрацьовуючи їх умови, відштовхуючись від протоколів і порівняльних  характеристик, опрацьованих із дилером. Цю аналітику разом із документацією передають як на місця, так і в центральний офіс, щоб ухвалити фінальне рішення. 

— Однак за рік можна оцінити тільки експлуатаційні показники комбайнів чи тракторів — це не дасть розуміння щодо їх надійності. 

— Справді, під час випробування техніки протягом року ми не побачимо потенціал надійності техніки, а зможемо точно спрогнозувати її можливості тільки після 5–10 років експлуатації. Проте застосування деяких алгоритмів у виборі техніки допомагає мінімізувати певні ризики. Ми ніколи не купуємо невідомий продукт партіями. Зазвичай навіть після виробничих випробувань на наших площах можемо придбати одну, максимум дві одиниці, щоб максимально дослідити новинку. Тільки згодом рахуємо реальну вартість володіння, виходячи вже з усіх відомих параметрів, виявлених після випробувань. 

— Коли йдеться про масову закупівлю техніки, чи застосовуєте тендерну процедуру? 

— Так, ми проводимо тендер, і той, хто запропонує кращі умови та кращу ціну, стає переможцем. На щастя, нині ринок сільгосптехніки в Україні такий розвинений, що цікавий нам продукт пропонує не один постачальник. 

Після експлуатації впродовж певного періоду ми користуємось профі-центром діяльності інженерної служби.  Цей інструмент розробила фінансовоекономічна служба, й за його допомогою можна наочно побачити ефективність конкретного агрегата, порівнюючи з аналогами на ринку. Якщо певний агрегат демонструє результативність, якісно виконуватиме певні операції й надалі забезпечить певну дохідність, ми його масштабуємо на всі локації, де у цьому є потреба, навіть якщо він дорожчий або складніший в обслуговуванні проти аналогів. 

— Наскільки забезпечені кластери Kernel власними комбайнами? 

— У кластерах працюють 25–30% власної техніки, а інші агрегати, у яких є потреба, залучаємо по аутсорсу. У наших парках техніки представлено різні бренди, і жодному з них ми не надаємо перевагу. Ураховуючи те, що в нас працює багато техніки по найму, для нас пріоритет — якість виконання операції. 

— Які вимоги до аутсорсу висуваєте? 

— Звісно, дивимось на рік випуску й технічний стан техніки. Менші витрати палива агрегатами також є перевагою для будь-якого господаря, який рахує гроші. Проте особлива увага — елементам точного землеробства. Адже інформація, що надходить із машинно-тракторного агрегата, поступає до наших систем. Наприклад, результати картування застосовують для керування технологією вирощування культур, забезпечуючи необхідними даними модель визначення виробничих юнітів (однорідних ділянок поля, виділених шляхом кластеризації за багатьма шарами даних), відповідно до яких елементи технології набувають конкретних величин і значень. 

На щастя, на ринку достатньо пропозицій, тож ми можемо обрати найкращого постачальника. З деякими власниками техніки в нас уже вибудовано сталі відносини, і за нашим проханням вони йдуть на додаткові витрати з установлення обладнання, зокрема такого, що допомагає нам контролювати процеси. 

Ідеться не просто про датчики контролю втрат, а обладнання, що передає інформацію в нашу систему. І в режимі реального часу вона оцінює, скільки втрачає той чи інший комбайн. 

— Чи повністю забезпечено кластери обприскувачами, або ж і з цією категорією техніки допомагає аутсорс? 

— Такі агрегати є найбільш окупними в нашому бізнесі. Тож власними обприскувачами наші підрозділи намагаємось забезпечити на 100%. Проте з року в рік ситуація різна, й пік навантаження передбачити точно не можна. Адже в один рік, умовно кажучи, наявні десять обприскувачів завантажено на 100%, а наступного року два з них працюватимуть усього 20%. Тож вони вважатимуться неефективною інвестицією. Тому в пікові періоди ми винаймаємо додаткові обприскувачі, проте, порівнюючи з комбайнами, це значно менші обсяги аутсорсу. 

— У середньому скільки гектарів обробляє кожна одиниця техніки в сезон? 

— Кожен комбайн напрацьовує від 2 тис. до 3 тис. гектарів за сезон. На обприскувач припадає близько 25 тис. гектарів за сезон. А трактор у середньому відпрацьовує 2300–2500 мотогодин за сезон. Тож у нас доволі інтенсивна експлуатація техніки. 

Проте для нас 10 тис. мотогодин не є вироком і приводом для заміни тракторів. Вони в нас працюють удвічі більше. Зокрема, за весь строк експлуатації проводимо три капітальних ремонти кожному трактору. Здебільшого — за допомогою наших сервісних служб. У деяких кластерах ці роботи проводять із залученням сторонніх компаній. 

— У деяких компаніях рахують вартість володіння перед ухваленням рішення щодо ремонту або заміни техніки. 

— Умовно кажучи, трактор коштує близько 300 тис. доларів. У процесі експлуатації ринкова вартість цієї техніки буде знижуватись до ціни брухту. З іншого боку, з початку експлуатації витрати на утримання трактора збільшуватимуться. Якщо подивитися на графік цих залежностей, він нагадуватиме низхідну та висхідну гілки параболи, і в певний момент вони обов’язкового перетнуться.  Тож наше завдання — не дійти до цієї точки перетину, а зупинити процес трішки раніше, щоб не потрапити в момент, коли вартість ремонту дорівнюватиме ціні техніки. 

— Які вимоги висуваєте до сівалок? 

— Зазвичай на операціях, пов’язаних із сівбою просапних культур, у нас практично немає аутсорсу. Ці операції ми намагаємось повністю закрити своїми силами, адже нам потрібна якість, якість і ще раз якість. 

Сівалка відрізняється від будь-якого іншого ґрунтообробного агрегата внесенням товарно-матеріальних цінностей. Тому від агрегата вимагаємо якість розкладання, належну глибину загортання, якість загортання самого насіння. І, найголовніше, відстежування цього процесу з переданням даних до системи з метою фіксації й подальшого аналізу. 

Тож обладнання, яке здатне виконувати ці всі функції, набагато складніше, ніж передпосівний культиватор або дискова борона. 

Наразі ми на понад 90% оновили модельний ряд просапних сівалок і тепер у переважній більшості маємо 24-рядні агрегати. Це обладнання відповідає вимогам підходів точного землеробства. Щоправда, удосконалення — нескінченне, тож щороку доукомплектовуємо сівалки й робимо їх усе більш технологічними. І такі покращення ми застосовуємо для всіх інших агрегатів. Уважаю, що це правильний вектор руху, спрямований на покращення сівби та, як наслідок, дружності сходів. 

— А щодо самохідних обприскувачів? 

— Обприскувачі також мають дуже швидку окупність, проте вимог до них у нас не менше, ніж до сівалок. Якщо сівалка проходить по полю один раз на сезон, обприскувач працює на одних масивах по 3–4 рази на сезон. Ця техніка має якісно й продуктивно виконувати всі операції. 

Нині ми досліджуємо нову функцію, яка з’явилась на ринку, щодо вибіркового локального внесення гербіцидів. Упевнений, цю опцію в майбутньому застосовуватимуть дуже активно, адже вона має значущий потенціал економії препаратів. 

— Які трактори за класами потужності застосовуєте? 

— Якщо говорити загалом про модельний ряд у розрізі лінійки потужності, у нас  незначна кількість техніки має 100–200 кінських сил. Також маємо лінійку тракторів потужністю 300–400 кінських сил. 

А нещодавно в нас з’явилась лінійка тракторів 400+. Як я казав раніше, ми придбали сівалки, здатні забезпечити якісну сівбу на швидкості 16 км/год. На жаль, техніка потужністю 300 кінських сил не по всіх полях може розігнати сівалку й не може розкрити весь потенціал агрегата. Тож ми поступово міняємо трактори 300 кінських сил, які вже майже вичерпали свій ресурс, на 400+. 

Також у нас є агрегати потужністю 500–600 кінських сил, які ми залучаємо на ґрунтообробітки, зокрема глибокого розпушення. 

— На скільки дорожча експлуатація тракторів 400+? 

— Якщо відверто, є певні нюанси по всій техніці без прив’язки до бренду, виготовленій після 2020 року. Ми визначили певну закономірність, що така техніка менш надійна, що підтверджується аварійними зупинками в полі. На нашу думку, причиною меншої надійності цих тракторів є певні вимоги до експлуатації. Насамперед ідеться про вимоги Євро-6, які передбачають додаткове обладнання двигунів із метою зменшення викидів. Це призводить до покращення екології й водночас до зменшення моторесурсу і надійності обладнання. Окрім того, машинно-тракторний парк обладнано датчиками контролю за системами, які потребують дорогого обслуговування. Тому ми з дилерами й партнерами намагаємось напрацювати новий формат співпраці, який нівелював би меншу надійність техніки. 

— Який підхід застосовуєте до вибору запчастин? 

— Централізована закупівля запчастин із бюджету ремонтного фонду становить близько 40%. Адже в нас різні регіони з різними підходами до організації виробничого процесу і ремонтної програми. Тому певні обсяги запчастин купуємо централізовано, й інші закупівлі самостійно здійснюють на виробничих базах.

 Зазвичай планові закупівлі відбуваються на тендерній основі. Переможцем тендера може бути як дилер, який продав нам техніку й торгує запчастинами, так і компанія, що спеціалізується тільки на запчастинах. Тож усі — в рівних умовах. 

Якщо ж ідеться про аварійні закупівлі, тендер не проводимо, натомість шукаємо на ринку необхідні нам деталі. Зазвичай вдається закрити потребу дуже швидко. І ми погодимось на дорожчу пропозицію на умовах доставки вже сьогодні, ніж чекатимемо тиждень деталь за меншою ціною. 

— А щодо вибору шин для техніки? 

— Як на мене, найкращим алгоритмом підбору було б співвідношення «долар на мотогодину». Проте один трактор, умовно кажучи, відпрацює 10 тис. мотогодин, і шини ще можна експлуатувати, а інший відпрацює всього 4–5 тис. мотогодин. Здавалося б, одна й та сама модель, однакові шини, абсолютно ідентичне ставлення до техніки. Проте один агрегат працює по стерні кукурудзи, а інший підвозить воду до обприскувача. Тож різні умови експлуатації призводять до різних напрацювань загалом. 

Наразі немає чіткого алгоритму, який ураховував би всі ці нюанси роботи, застосовував корегувальні коефіцієнти й приводив усе до загального знаменника. Тому ми для себе сегментуємо ринок, розбивши пропозицію по шинах на преміум, середній і бюджетний класи. Загалом на самохідну техніку купуємо шини середнього класу, а на причіпну — середнього та бюджетного класів. Преміум може йти з повнокомплектною технікою й у разі аварійних закупівель, якщо на ринку немає середнього класу. 

— Чи застосовуєте дрони для обприскування? 

— Ми застосовували аутсорс по дронах у переважній більшості на Заході України. Проте у зв’язку з тим, що в країни воєнний стан, масового застосування дронів не відбувається. 

На мій погляд, дрон доцільно застосовувати для десикації. Натомість унесення в інші фази розвитку, на мою думку, краще виконують самохідні обприскувачі. 

— Чи стало важче інженерній службі працювати в умовах війни й дефіциту кадрів? 

— Війна внесла корективи і в наш вид діяльності. Ми відчуваємо дефіцит кадрів, починаючи з механізаторів і закінчуючи інженерами. Тому проблеми є. Проте достойно реагуємо на ці виклики, не збільшуючи рівень найму техніки та інженерних консультацій. Зокрема, все більше виконуємо ремонтів власними силами. Звісно, певні операції доводиться об’єднувати, проте завдяки команді робимо все що треба. 

— Як відбувається співпраця інженерної служби з відділом точного землеробства? 

— Профільні спеціалісти, які відповідають за обладнання для точного землеробства, є на всіх наших виробничих активах. Тож якщо, до прикладу, десь датчик перестає передавати дані або потрібно налаштувати обладнання, вони миттєво вирішують ці питання. 

Коли ми купуємо нову техніку, команда відділу точного землеробства обов’язково долучається до підготовки технічного завдання. І нам дуже важливо зберегти цей симбіоз між «залізом» та інтелектуальною частиною як на стадії придбання техніки, так і в період уведення її в експлуатацію. За точним обладнанням — майбутнє, і воно не лише покращує нашу роботу, а змінює підходи й рухає нашу сферу вперед.