Одним із головних чинників, що сприяють підвищенню ефективності виробництва молока, є збереження якості силосованих кормів. За правильної організації роботи грубі корми (кукурудза, люцерна, багаторічні трави, пшениця й жито) можуть забезпечити значну частину (>60% сухої речовини) раціону молочних корів. Ураховуючи кліматичні умови України, силосування є найпоширенішим способом зберігання кормів.
Важливими елементами процесу заготівлі кормів є:
• належні терміни збирання врожаю в оптимальну фазу вегетації для забезпечення оптимальної засвоюваності клітковини;
• належне подрібнення для забезпечення оптимальної довжини частинок і якісної їх обробки;
• застосування інокулянту для забезпечення швидкого падіння рН;
• належне трамбування для недопущення проникнення кисню;
• належна герметизація, щоб вода й повітря не потрапляли в корм.
Кожен із цих елементів впливає на збереження поживності корму. Втрачена поживність призводить або до зменшення виробництва молока, або до необхідності збільшення частки покупних кормів у раціоні.
Після виконання всіх етапів процесу заготівлі кормових культур у найкращу фазу стиглості та за оптимальної вологості, ферми закладають сінаж і кукурудзяний силос на зберігання для забезпечення кормом упродовж наступного року. Менеджмент силосування впливає на те, яка частина поживної цінності, зібраної з поля, зберігається, а яка — втрачається.
Ферми занадто багато інвестують у вирощування високоякісних кормів у полі, щоб втратити цінність кормів під час зберігання, якщо цьому можна запобігти. Для кращого розуміння того, що насправді втрачається під час зберігання силосу, варто розглядати втрати з боку ваги силосу, поживності та фінансової цінності.
Втрати ферментації
Різниця між вагою корму, закладеного на зберігання, та силосу, що було використано для годівлі, називається угаром, або втратами ферментації. Цю різницю практично неможливо побачити й навіть усвідомити, що сталася втрата, якщо не вести точний облік ваги або не позначити зменшення висоти шару силосу на стінках траншеї. Зменшення виражається як відсоток втраченої ваги. Якщо було заготовлено 20 000 т силосу, а згодовано всього 18 000 т, то втрачені 2000 т є 10% угаром. На молочних фермах втрати від угару зазвичай становлять 5–25%. Величина втрат ферментації залежить від менеджменту на всіх етапах заготівлі.
Угар — це не просто зіпсований шар у верхній частині закладеної маси силосу. Втрати відбуваються по всій масі силосу від скошування й до завершення ферментації. Тому швидкість ферментації є критично важливою, і для її забезпечення треба застосовувати високоефективний силосний інокулянт. Втрати ферментації часто є прихованими втратами, оскільки чим більший обсяг заготовленого силосу, тим важче побачити ці втрати. Водночас чим більший курган або траншея силосу, тим більший ризик фінансових втрат, яким слід запобігти для уникнення надмірних витрат на покупні концентрати.
Втрата поживності
Втрата силосної маси внаслідок угару — це втрата поживності. Угар — це кількість сухої речовини, втраченої внаслідок активності гнильної мікрофлори, допоки ферментація не стабілізує силосну масу шляхом зниження рН. Гнильні бактерії не використовують воду, вони споживають тільки суху речовину з корму. Отже, чим більший ступінь гниття, тим менший уміст сухої речовини і вищий уміст вологи, що лишається на момент згодовування.
Ви могли спостерігати збільшення вмісту вологи в кормі, порівнюючи із закладеним силосом, — втрата сухої речовини саме і є причиною збільшення вологості. Точніше єдиними компонентами сухої речовини, які споживають гнильні бактерії, є неструктурні вуглеводи (крохмаль, цукор), тобто енергетична частина корму.
Гнильні бактерії не споживають клітковину, жир, золу та білки. Частина протеїну також може розкластися через неефективну ферментацію, що є головною причиною необхідності обробки сінажу люцерни інокулянтами. Однак втрати енергії внаслідок роботи гнильних бактерій роблять обробку інокулянтами кукурудзяного силосу такою ж важливою, як і обробка сінажу люцерни.
Фінансова цінність
Що стосується фінансової цінності, обробка інокулянтом кукурудзяного силосу — це завжди правильна інвестиція, але в часи високих цін на зерно рентабельність інвестицій збільшується. З усіх практик зберігання силосу, які запобігають втратам ферментації, багаторічні американські дослідження показують, що обробка силосними інокулянтами зазвичай зменшує втрати на 3–8%, залежно від якості та ефективності продукту. Використовуючи середнє зменшення втрат, або покращення збереження сухої речовини на рівні 5%, можна дійти висновку, що використання інокулянту дає змогу запобігти втратам на рівні 50 кг із розрахунку на кожну тонну силосу.
У чому економічна цінність цього результату? Оскільки втрачається тільки енергія легкоферментованих вуглеводнів (не клітковина), і ці втрати легкоферментованих вуглеводнів (крохмаль, цукор) можуть бути компенсовані в раціоні точно такою ж масою кукурудзяної дерті, то ефект збереження 50 кг/т, що досягається інокулянтами, має цінність, еквівалентну вартості зерна кукурудзи, а не собівартості силосної маси.
Якщо вартість кукурудзи становить 200 дол./т, тоді зменшення втрат на 50 кг/т дорівнює збереженню енергії силосу, що має цінність 10 дол./т, яка заощаджується завдяки витратам на обробку силосу інокулянтом у розмірі приблизно 1 дол./т. Відносно невелика вартість обробки силосу інокулянтом дає змогу заощадити на витратах концкормів із розрахунку 10 дол./т згодованого силосу. Можете застосувати свої реальні ціни й прорахувати свою економічну ефективність. У результаті ви прийдете до двох чітких висновків:
• чим вищі ціни на зерно, тим вище повернення інвестицій буде забезпечене обробкою кукурудзяного силосу силосним інокулянтом;
• чим ефективніша марка інокулянту силосу, тим більша кількість енергії буде збережена обробкою.
Ефективні ферментатори
Якість та ефективність силосного інокулянту залежать від штамів ферментувальних бактерій у продукті. Подібно до порід і генетичних ліній молочних корів, існують великі розбіжності в штамах бактерій для ферментації. Якісний силосний інокулянт міститиме композицію штамів молочнокислих бактерій, спеціально відібраних для найкращого виробництва молочної кислоти й об’єднаних у певних пропорціях, щоб якомога швидше знизити рН силосу для пригнічення росту гнилісних бактерій.
Рішення про обробку кукурудзяного силосу інокулянтами — це відповідь на запитання: чи потрібно вживати заходів для контролю ферментації, чи дозволити гнильним бактеріям вільно розмножуватись у силосі, доки дикі штами бактерій не забезпечать ферментацію або повністю не знищать поживні речовини силосу. Дикі штами зазвичай не є ефективними ферментаторами. Недорога марка інокулянтів для силосу з одним штамом дешевих бактерій може запобігти 1–3% втрат ферментації. Високоякісний бренд із кількома штамами бактерій, відібраних для виробництва молочної кислоти, найшвидше, зможе запобігти 4–8% втрат ферментації.
Інокулянти для силосу American Farm Products містять чотири штами молочнокислих бактерій, що знижують рН каскадним чином. Один зі штамів може рости за наявності кисню, тому бродіння фактично починається у вантажівці в полі.
Існує також варіант продукту, підсиленого ферментами. У змаганні з гнильними бактеріями інокулянт найвищої якості збереже найбільшу поживність і забезпечить найвищу рентабельність.
Окрім збереження енергії в кукурудзяному силосі обробка силосним інокулянтом також зберігає додаткову кількість доступної для згодовування сухої речовини, що означає збільшену кількість днів годівлі силосом разом із підвищенням продуктивності тварин через високу якість корму, тобто збільшенню виробництва молока або м’яса.
The Ukrainian Farmer
