Нам є куди розвиватися

На козиній фермі «МУККО» переконані: промислове козівництво в Україні має добрі перспективи. 

Промислове козівництво в Україні — перспективна галузь, яка доволі активно розвивається. Утім, через несформований ринок фермери, що наважилися започаткувати цей бізнес, натрапляють на певні труднощі — починаючи від технології виробництва й закінчуючи реалізацією продукції. Подолати їх вдається наполегливим і креативним. Саме про таких господарів журнал The Ukrainian Farmer буде розповідати в рубриці «Молочна ферма». 

Перша розповідь — про досвід ферми «МУККО» родини Кміть із Прикарпаття, де утримують до 1,5 тис. голів кіз і 500 корів, виробляють на власній сироварні різноманітні голландські сири та приймають туристів з усієї України. Про те, як вдалося налагодити виробничий процес і чому кіз вигідніше розводити, ніж корів, розповів керівник із тваринництва ТОВ «МУККО» Іван Зазуляк. 

— Пане Іване, Ваша ферма козиний бізнес провадить уже майже 10 років, маєте чималий досвід у цій справі. На Вашу думку, які перспективи має козівництво в Україні? Чи сформований ринок? 

— Якщо коротко, то промислове козівництво в Україні — на початковому етапі розвитку. Поки що маємо одиниці великих господарств, поголів’я яких перевищує тисячу голів. Окрім нас, можу згадати хіба що ФГ «Тетяна 2011», що виробляє продукцію під ТМ Zinka. Загалом же в Україні може бути не більше як дві сотні козиних ферм. От ми об’їздили всю країну, щоб купити кіз, — немає. Для порівняння: в Голландії два роки тому було 1,5 млн кіз, і держава зобов’язала фермерів уполовину скоротити поголів’я через викиди парникових газів. 

Утім, останнім часом козівництво в Україні активно розвивається, принаймні у Львівській області. Вважаю, що цей сегмент має перспективи розвитку, і ринок козиного молока та сиру буде.  

— Що гальмує розвиток козівництва? 

— Поки що маємо низьку культуру споживання козиної продукції, як порівняти з ВРХ. З іншого боку, люди не наважуються вести козівництво через упередження, мовляв, коза — це сталінська корова, її неможливо вилікувати, тому краще тримати корів. Однак коза — досить цікава і продуктивна тварина, яка в середньому дає 5 л молока на день. Якщо порахувати, скільки коза споживає корму і дає молока, то її вигідніше тримати, ніж корову. Конверсія корму в кози краща: споживаючи менше корму, вона дає більше молока. Тобто з урахуванням умісту жиру та білка в молоці, коза краще конвертує спожиті корми в молоко, ніж корова. Щоправда, порівняти обидва виробництва складно, бо в Україні не сформувалася ринкова ціна на козине молоко. Тому доводиться орієнтуватися на європейський ринок. Однак козине молоко має бути вдвічі дорожчим за коров’яче. 

Продуктивний вік кози — 5–6 років, що зіставно з коров’ячим, але корову треба утримувати два роки до першого отелення, а козу — рік. До того ж коза може повноцінно давати молоко відразу після окоту, в той самий день. 

Загалом кози швидше розвиваються й народжують по два козеняти. У нас одна коза народила чотири кізочки, і всі вагові — 3,2. Оптимальна вага новонародженого козеняти — 3,5 кг, бувають навіть п’ятикілограмові. От 2 кг — це фактично брак. 

— Вашу ферму можна вважати піонером промислового козівництва в Україні. Першим завжди складно. З якими проблемами довелося стикнутися? 

— Справді, на початках було багато помилок, ні з ким було порадитися. Пам’ятаю, як вирішили: починаємо працюва ти з козами. А як працювати? Та, ніби, як із коровами — ми ж це знаємо! Проте коли дійшло до діла, то виявилося, що трохи не так. 

Першим нашим консультантом був бельгійський фермер Бернар Віллем, він допоміг завезти перших 300 кіз альпійської породи з Франції. Дуже багато допоміг голландський консультант із годівлі кіз Еміль ван Хаарен. 

Тепер, якби мене запитали поради, як облаштувати козину ферму, я б назвав чотири речі, які треба зробити: налагодити годівлю, подбати про здоров’я кіз, умови утримання та менеджмент. 

Проблема не лише у відсутності досвіду роботи в промисловому козівництві, а й у несформованому ринку засобів виробництва для цієї галузі. Наприклад, складно з генетикою, тому що попит недостатній, мало козиних ферм. В Україні реалізує сперму цапів-плідників лише одна компанія «Генетика і селекція», послугами якої користуємося. Також оновлюємо поголів’я, купуючи кіз за кордоном. 

Окрім альпійських кіз, маємо австрійських білих зааненської породи — так уподобали їх, що тепер переводимо все стадо на цю породу. Вони трохи більші, ніж альпійки, більше їдять корму і, відповідно, більше дають молока. 

Кормові добавки, ветеринарні препарати також практично всі купуємо у Європі — там цей ринок розвинений. Наприклад, сухе молоко для козенят купуємо в Голландії. Хоч нас деякі вітчизняні компанії переконували, що й вони можуть виготовити якісний продукт, але виходило не добре. 

— То як Ви складаєте раціони для кіз і козенят? 

— У цьому нам допомагає компанія «Трау Нутришин». В українському представництві немає напряму «козівництво», але такі фахівці є в головному офісі в Голландії, тож місцеві спеціалісти компанії консультувалися з голландцями й так спільно розробили раціони. 

У нас однотипне харчування цілий рік: кіз годуємо силосом із комбікормом — змішуємо міксером і подаємо на кормовий стіл. Хоч деякі козівники, з якими я спілкувався, у жодному разі не рекомендують давати силос — тільки сінаж. Але досвід Європи, а тепер і наш, підтверджує, що кози добре їдять силос, жом. Взагалі вони невибагливі — головне добре збалансувати раціон. 

Купуємо соняшниковий, соєвий шроти, макуху, решта — власна сировина: кукурудза, пшениця, сіно, солома, силос. Адже маємо земельний банк 1300 га включно з 450 га кормової бази, з яких 100 га виділено для потреб козівництва, решту зібраного зерна продаємо на елеватор. Великих площ для заготівлі кормової сировини для кіз не потрібно, як порівняти з коровами. Кукурудзи з 30 га достатньо, щоб закласти яму силосу на 800 т, вистачить на рік. 

Козенята в молочному періоді мають добовий приріст 240–230 г. У середньому протягом 52 діб годуємо замінником цільного молока через кормоняню, а також сіном, сухим кормом. Як я вже казав, ЗЦМ також замовляємо в Голландії в компанії «Трау Нутришин». Це замінник саме козиного молока, який має відповідні показники вмісту білка та жиру. У нас таке молоко не виготовляють. 

До кінця молочного періоду козенята важать 13–14 кг, у сім місяців — до 35 кг, поступово зменшуючи прирости. У перехідний період, щоб привчити до споживання сухого корму, поступово зменшуємо дозу молока в кормоняні, перетискаючи прищепками соски — тоді їм важче ссати молоко і вони більше споживають гранульований корм. Після чого переводимо на збалансований раціон, який коза споживатиме все життя — силос, сіно та комбікорм. 

— Ви згадали про упередження щодо кіз, мовляв, їх неможливо вилікувати. Як тепер Ви відповіліи б на такі твердження? 

— Затрати на ветеринарію для корів більші, ніж на кіз, навіть з боку ваги тварин. Коли отелюється корова, її треба профілактувати від багатьох хвороб, натомість козі то не потрібно, якщо вона здорова, адже коза краще відновлюється після окоту, ніж корова. Але вакцинацію проводимо обов’язково. 

Така поширена в корів хвороба, як мастит, для кіз нехарактерна — ми її не помічали. Хіба що запалення виникає після механічного пошкодження вимені. Щоправда, трапляється хвороба синє вим’я, яка не лікується — козу треба вибраковувати. 

Основна хвороба кіз — пневмонія. Навіть голландці констатують: які б сприятливі умови утримання не створили, пневмонії не уникнути. Проте ми знаємо, як її лікувати. 

Проблем із ратицями немає, відповідно, й із кульгавістю кіз, але їх усе одно треба регулярно обрізати, бо деформується постава ноги. Це робиться дуже швидко і дуже просто. Ми обрізаємо ратиці двічі: після окоту і перед тим, як запускаємо цапа до кіз. 

Як я вже сказав, обов’язкова програма вакцинації, особливо від пастерельозу, хламідіозу, клостридіозу. Вакцину ємо кіз у період сухостою від клостридіозу — двічі на рік. Вдячні компанії «Біовета» за допомогу у вакцинації. 

Я вже сказав, є проблема з вакцинами та ліками для кіз. Хоч можна використовувати препарати, зареєстровані для інших тварин. Наприклад, ми користуємося коров’ячою вакциною від пастерельозу, бо вона на основі потрібного нам штаму пастерели. Це підтвердили й голландці — виробники вакцини. Але краще брати препарати, зареєстровані на козах — навіть з огляду на те, що у разі виникнення проблем можна було висунути претензії виробнику. 

— Загальновідомо: коза дуже охайна тварина. Які умови утримання створили своїм козам? 

— Для дорослих кіз збудували дві ферми 2018 року, молодняк розміщуємо у відреставрованій колишній свинофермі. Якихось особливих умов утримання кози не потребують, головне, щоб була суха підлога з підстилкою і свіже повітря, а також відповідна щільність поголів’я.  

Після окоту козенят одразу відлучаємо від кози, переміщаємо в окрему ферму. Там випоюємо двічі молозивом, під ультрафіолетовими лампами вони підсихають. У приміщенні для молодняку козенята перебувають до семи місяців, після чого готові для осіменіння. Запліднених кіз переводимо в приміщення для дійних кіз, де вони перебувають у відгороджених зонах. 

— Наскільки козина ферма є затратним виробництвом з позиції застосування ручної праці? Чи достатньо на ринку відповідного обладнання, щоб механізувати виробничі процеси? 

— У штаті нашої козиної ферми — 12 осіб разом із керівником. На фермі в Голландії, де я був, 2 тис. дійного стада обслуговують троє людей. Звісно, велику роль відіграє механізація. На ринку обладнання для козиних ферм достатньо, зокрема й в Україні. 

Проте не тільки механізація визначає рівень ефективності — у нас різні підходи до організації виробництва. Наприклад, ми працюємо так, щоб доїльну залу завантажити повністю протягом дня, тобто певну кількість кіз доїмо почергово. Для цього маємо доїльну залу типу Паралель 2 . 24 компанії GEA, 48 місць для доїння кіз. Усі процеси доїння максимально автоматизовані: оператор натиском кнопки запускає процес доїння, а далі система сама стежить, яку козу скільки часу доїти, автоматично завершує доїння й дані заносить в облікову картку кози в програмі керування поголів’ям. Натомість на голландській фермі ставлять карусель на 140 місць, бо фермеру треба швидко подоїти кіз, щоб після цього трактором роздати корми. То 2 тис. кіз можна подоїти за 3 год. Ми ж хочемо й людям дати роботу. Ось такі різні підходи. 

— Ви зазначили, що ринок козівництва в Україні розвивається. Чи планує й «МУККО» нарощувати виробництво? 

— У планах наростити поголів’я до 20 тис. дійних кіз. Але будемо розвивати настільки, наскільки зможемо виробити молока, щоб забезпечити виробництво сиру і продати його. Адже все козине молоко — сировина для виробництва сиру. 

Наша сироварня виявилася дуже вдалим проєктом. Маємо найсучасніше обладнання для пастеризації молока, працюємо за новою технологією та голландською рецептурою. Тож сир із козиного молока дуже добре купують, він один із лідерів продажів. 

Наша ферма — не лише виробництво, а й туристична атракція. Екскурсі ї цікаві навіть тим людям, для яких кози — не дивина. Це також складова успішності нашого бізнесу. Тому розвиватися є куди.  

ГОВОРИТЬ ЕКСПЕРТ  

Святослав Бабюк провідний фахівець із великої рогатої худоби, ТОВ «Трау Нутришин Україна»  

— Промислове козівництво — це новий і перспективний напрям у розвитку молочної галузі України. Утім, його успіх залежить від розуміння головної особливості: коза — це не корова, і її потреби суттєво відрізняються. Це стосується всіх аспектів роботи: від годівлі та догляду за молодняком до профілактики й лікування захворювань. Раціони для кіз потребують ретельного підходу, а для вирощування здорового молодняку необхідні спеціалізовані продукти. 

Одним із таких продуктів є замінник цільного молока Sprayfo Goat, створений з урахуванням специфічних потреб козенят. Він збалансований за всіма необхідними нутрієнтами, що робить його оптимальним вибором для фермерів, які прагнуть досягти високих результатів у козівництві.  

Ігор Присько директор ПП «Мілктех», Центр рішень компанії GEA  

— Паралель для доїння кіз на 48 місць для ферми «МУККО» була нашим першим амбітним проєктом у козівництві. Адже попередній великий досвід у реалізації молочних комплексів із доїльними залами GEA давав розуміння, наскільки правильне доїння важливе як для якості молока, так і для здоров’я тварин. Тому сміливе рішення власників ферми виробляти якісні українські сири ми підтримали пропозицією якісного та надійного доїльного обладнання від компанії GEA. І тепер можна впевнено сказати, що ферма «МУККО» є яскравим дороговказом для всіх охочих розвивати козівництво та сироваріння в Україні.