Ґрунтові ресурси відіграють важливу роль у розвитку аграрного сектору економіки держави, є її стратегічним ресурсом, основою продовольчої безпеки. Тому керування ґрунтовими ресурсами, їх збереження й охорона посідає чільне місце. У переглянутій Всесвітній хартії ґрунтів (2015) наголошено, що раціональне керування ґрунтами має базуватися на принципах сталого їх використання, де відсутня деградація ґрунтів, з метою адаптації до змін клімату та їх запобіганню.
Україна має унікальний ґрунтовий покрив — понад 70% її орних земель — чорноземи (24 млн га), які за своїми характеристиками, потенціалом родючості та придатністю до вирощування сільськогосподарських культур не мають собі рівних. І саме чорноземи є іміджевою ознакою нашої держави.
Унікальна їх особливість — певне нівелювання несприятливості кліматичних умов завдяки різному гранулометричному складу. Чорноземи звичайні та південні, а також темно-каштанові ґрунти, які поширені в посушливих умовах, переважно є важкими за гранулометричним складом, тому мають високу вологоємність і добре забезпечені поживними речовинами. Сільськогосподарські культури, особливо озимі, можуть витримувати тривалу посуху, а покращений трофічний режим дає змогу зменшити застосування добрив із відповідним зниженням собівартості продукції.
Завдяки великому ресурсному потенціалу природної родючості чорноземних ґрунтів Україна посідає лідерські позиції у світовому експорті окремих сільськогосподарських культур (рис. 1).
Рівень вологозабезпечення
За останні десятиріччя внаслідок кліматичних змін гідротермічний коефіцієнт Селянинова (ГТК) за теплий період року зменшився в середньому на 0,1. Збільшення посушливості клімату в центральних і південних регіонах негативно вплинуло на баланс органічної речовини в ґрунтах. Водночас у північній частині спостерігається тенденція до досягнення нейтрального рівня деградації через розширення площ під кукурудзою на зерно, яка продукує значну кількість біомаси з потраплянням значної її частини у ґрунт.
Напружений гідротермічний режим у теплий період року в поєднанні з теплим і вологим холодним періодом зумовив підвищення контрастності у вологозабезпеченні ґрунтів, а за відносно неглибокого рівня мінералізованих підґрунтових вод — збільшення амплітуди його коливань та інтенсифікації процесів засолення / осолонцювання ґрунтів.
В опідзолених ґрунтах Лісостепу — чорноземах опідзолених і темно-сірих опідзолених — погіршення зволоженості в теплий період сприяло збільшенню евапотранспірації та певному підлуженню ґрунтового розчину — від слабокислої до нейтральної або навіть слаболужної, що знижує доступність мікроелементів для сільськогосподарських культур
На ксероморфно-еродованих ґрунтах схилів унаслідок переважання теплих зим із відсутністю стійкого снігового покриву зменшилась шкідливість ерозійних процесів під час сніготанення (раніше їх частка досягала 70%, за винятком південних регіонів). Водночас збільшилась імовірність сильних злив у теплий період і, відповідно, розвитку ерозії, що зумовлює необхідність профілактичних протиерозійних заходів на схилових землях, особливо за вирощування кукурудзи на зерно.
Сучасні виклики
Водночас потенціал родючості ґрунтів реалізується всього на 60–70%, і основна причина — дефіцит вологи й деградація ґрунтів. В Україні загальна площа деградованих ґрунтів — близько 10–12 млн гектарів, що становить понад 25% площі земель сільгосппризначення.
Нині існують проблеми, що зумовлюють активізацію деградаційних процесів. Насамперед це невідповідність використання ґрунтових ресурсів екологічним вимогам, прояви зміни клімату в бік потепління й найвагоміша проблема — масштабна руйнація ґрунтового покриву через бойові дії.
Для формування стратегічних засад нашої держави, що пов’язані зі зміною клімату в бік посушливості, Кабінет Міністрів України ухвалив Національний план дій щодо боротьби з деградацією земель і опустелюванням (розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.03.16 №271-р), де окреслено найважливіші шляхи усунення проблем з охорони та раціонального використання ґрунтових ресурсів.
Значної шкоди ґрунтовим ресурсам завдала воєнна агресія російської федерації. В умовах воєнного стану ґрунтові ресурси зазнають руйнації, погіршення якості, поширення механічної, фізичної, хімічної, фізико-хімічної та біологічної деградації, забруднення й засмічення.
Під впливом воєнних дій перебувають понад 15 млн гектарів земель. Зважаючи на площу, наймасштабніше постраждали саме чорноземи, на окремих ділянках ґрунти повністю зруйновано. Наразі можна констатувати, що росія перетворила українські родючі чорноземи на найбільш пошкоджені бойовими діями землі.
Перед суспільством постало завдання: оцінити вплив воєнних дій на ґрунтові ресурси. Науковці ННЦ «ІГА імені О. Н. Соколовського» запропонували термін «мілітарний підтип» деградації, що спричинила збройна агресія рф, до якого входять 17 основних видів із відповідними показниками оцінювання та діагностичними параметрами їх значень для кожного з п’яти ступенів вираженості.
Ще однією національною проблемою є руйнація Каховського водосховища, яка є найбільшою техногенною катастрофою у Європі. За експертними оцінками, загальна площа негативного впливу перевищує 3 млн гектарів. Зона негативних наслідків охоплює як безпосередньо зрошувані в минулому ґрунти, так і прилеглі (рис. 2). Фахівці інституту розробили пропозиції щодо раціонального використання ґрунтів в умовах традиційного і зрошуваного землеробства й овочівництва, а також для використання як природні кормові угіддя, які зазнали затоплення внаслідок підриву Каховської ГЕС.
Шляхи розв’язання На думку фахівців ННЦ «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О. Н. Соколовського», пріоритетними завданнями в державі має бути розроблення та впровадження комплексу управлінських рішень щодо відновлення ґрунтового покриву та родючості ґрунтів, охорони й раціонального використання ґрунтових ресурсів. Відповідно до ст. 5 Земельного Кодексу України, принципи земельного законодавства ґрунтуються саме на додержанні екологічних нормативів і забезпеченні раціонального використання й охорони земель. Саме ст. 2 Закону України «Про охорону земель» визначено: одним із найвагоміших принципів державної політики у цій галузі є те, що всі землі в межах території України є об’єктом особливої охорони держави. Тому раціональне використання ґрунтових ресурсів має базуватися на основі широкого застосування новітніх ґрунтоохоронних заходів і технологій. У цьому контексті науковці ННЦ «ІГА імені О. Н. Соколовського» розробили Стратегію збалансованого використання, відтворення і управління ґрунтовими ресурсами України, де окреслено принципи, механізми й основні напрями припинення деградаційних процесів, що відбуваються на землях сільгосппризначення. Важливе місце відведено заходам із реалізації національних цілей щодо досягнення нейтрального рівня деградації земель, запропонованих фахівцями ННЦ «ІГА імені О. Н. Соколовського» у Концепції досягнення нейтрального рівня деградації земель (ґрунтів) України. Отже, головні причини деградації земель — незбалансоване і науково необґрунтоване землекористування, відсутність ефективних механізмів виконання законів про охорону земель, негармонізований з європейським моніторинг ґрунтів і пошкодження бойовими діями внаслідок збройної агресії рф. У вкрай важкій ситуації, що склалася в системі використання ґрунтових ресурсів й керування землекористуванням, як ніколи, першочерговими завданнями має бути розроблення та впровадження нової стратегії використання, відтворення й керування ґрунтовими ресурсами, удосконалення нормативно-правових і нормативних документів щодо відновлення ґрунтового покриву та родючості ґрунтів, пошкоджених внаслідок збройної агресії та бойових дій. На державному рівні Для реалізації цього напряму необхідно впровадити: Загальнодержавну цільову програму раціонального використання й охорони ґрунтів, концепція якої затверджена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 19 січня 2022 №70-р; • нормативи якісного стану ґрунтів, які мають врегулювати питання граничних змін показників якості ґрунту; • нормативи показників деградації ґрунтів, які встановлюють для кожної категорії земель із метою запобігання допустимого рівня погіршення їх стану і властивостей унаслідок антропогенного впливу та негативних природних явищ;
• нормативи інтенсивності використання земель сільгосппризначення. Саме показники інтенсивності використання земель сільгосппризначення встановлюють з урахуванням даних моніторингу ґрунтів, де складовою частиною є агрохімічна паспортизація земель.
Вагомим складником є удосконалення нормативів гранично допустимих концентрацій небезпечних речовин у ґрунтах, нормативів екологічно безпечного зрошення, осушення, керування поливами та водовідведенням. Потребує внесення доповнень до Порядку консервації, зокрема до показників, що характеризують ґрунтові властивості і зумовлюють необхідність консервації земель (особливо, що стосується фізичної деградації та хімічного забруднення ґрунтів). На порядку денному стоїть питання щодо розроблення Стратегії та Концепції використання земель сільськогосподарського призначення, постраждалих внаслідок руйнування дамби Каховської ГЕС, а також відповідної галузевої Програми.
Загалом для відновлення ґрунтового покриву й родючості ґрунтів, що постраждали від збройної агресії російської федерації, необхідно на державному рівні розробити Стратегію та Концепцію відновлення ґрунтів з використанням міжнародного досвіду.
Беручи до уваги високий рівень деградації ґрунтових ресурсів, завданої воєнними діями, потребує доповнення рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про виклики і загрози національній безпеці України в екологічній сфері та першочергові заходи щодо їх нейтралізації», уведеного в дію Указом Президента України від 23.03.2021 № 111/2021 з метою впровадження удосконаленої нормативно-методичної та методичної бази для проведення моніторингу ґрунтів, що містить суцільне ґрунтове обстеження земель сільгосппризначення кожні 20 років і проведення агрохімічної паспортизації орних земель кожні 5 років, як це визначено ст. 54 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо державної системи моніторингу довкілля, інформації про стан довкілля (екологічної інформації) та інформаційного забезпечення управління у сфері довкілля» (№ 2973-IX від 20.03.2023).
Отже, з огляду питань, що пов’язані з високим рівнем деградації ґрунтів, та враховуючи значну площу пошкоджених земель сільгосппризначення в умовах воєнного стану, потребує:
• удосконалення науково-методичного забезпечення оцінювання ґрунтового покриву та родючості ґрунтів, зокрема шляхом удосконалення чинного керівного нормативного документа — методики проведення агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення, яка має враховувати всі види деградаційних процесів, зокрема мілітарної деградації, а також методичні підходи до відбирання проб ґрунту;
• удосконалення методики обстеження ґрунтів сільгосппризначення, які зазнали антропогенного навантаження, зокрема і тих, які зазнали впливу бойових дій;
• розроблення методики проведення моніторингу й іншої нормативно-методичної документації, гармонізованої з європейською системою моніторингу ґрунтів;
• розроблення та впровадження державної цільової програми раціонального використання й охорони земель і відповідних програм на галузевому й обласному рівнях і рівні територіальних громад;
• розроблення системи інформаційного та технологічного забезпечення відновлення родючості ґрунтів, а також Концепції агрохімічного забезпечення землеробства України.
Загалом такий підхід забезпечить формування єдиної нормативної, організаційної, інформаційної та технологічної політики у сфері охорони й раціонального використання ґрунтів і відновлення їх родючості.
Святослав Балюк. Співавтори: Вадим Соловей, Валентина Шимель, Юрій Залавський, Національний науковий центр «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О. Н. Соколовського»
The Ukrainian Farmer
