На тлі афлатоксикозу в птиці часто виникають інфекційні захворювання

Найчутливіші до афлотоксикозу каченята, індичата, менш чутливі курчата-бройлери, кури-несучки та перепели. Гусенята і фазани чутливіші за курчат, але менш чутливі, ніж індичата. Самці чутливіші, ніж самки. Серед курей найчутливіші ті, що несуть яйця з коричневою шкаралупою, пише журнал «Наше птахівництво».

З віком птиці чутливість до афлотоксикозу знижується.

Основними продуцентами афлатоксинів є кілька штамів мікроскопічних грибів двох видів: Aspergillus flavus link та Aspergillus patasiticus speare.

Клінічні ознаки отруєння афлатоксинами залежать від їхньої дози. Перебіг може бути гострим, рідко ‒ підгострим, а найчастіше ‒ хронічним.

За спонтанного хронічного афлатоксикозу в птиці знижується апетит, затримується ріст і розвиток, знижується яйцекладка, з’являються хитка хода, кульгавість, атаксія та судоми. У каченят ці ознаки проявляються вже через два тижні від початку згодовування токсичного корму.

У більшості випадків перед загибеллю в птиці спостерігають закидання шиї назад, парез крил (на фото) та опістотонус. На тлі афлатоксикозу часто виникають інфекційні захворювання.

Діагноз установлюють на підставі анамнестичних даних (наявність у раціоні арахісового борошна чи шроту, імпортованої кукурудзи та сої чи кормів, що зберігалися за підвищеної вологості), характерного симптомокомплексу, результатів патологоанатомічних досліджень, хіміко-токсикологічних досліджень вмісту травного тракту і внутрішніх органів, а також інгредієнтів кормосуміші на наявність підвищеного вмісту афлатоксинів.

Як повідомлялося, за концентрацією афлатоксинів у печінці птиці можна визначити придатність м’яса до споживання.