Сирингофільоз може спричинити загибель індиків

Сирингофільоз (пір’яна короста) ‒ хронічне захворювання, до якого сприйнятлива птиця з 4-місячного віку, в тому числі індики. Хвороба супроводжується паразитуванням в очинах пір’я кліщів, внаслідок чого випадає пір’я, птиця виснажується і поступово втрачає продуктивність.

Збудник сирингофільозу ‒ кліщ Syringophilus biperctinatus. На початку захворювання в очинах знаходять поодиноких самок, які починають фазу яйцекладки. Весь цикл розвитку кліща триває 28-30 діб. За межами організму індиків сирингофіліди швидко гинуть; в очинах пір’я, що випало, живуть до 14 діб; у зовнішньому середовищі за межами очину ‒ до 7 діб. За температури 50 °С гинуть за 2 хвилини.

Паразитування кліщів розм’якшує стінки очину. Надалі паразити механічно руйнують стінку, внаслідок чого вона пронизується множинними точковими отворами. У тканинах пір’яної сумки розширюються кровоносні судини, підвищується проникність її стінок і некроз епітелію.

Пір’яні очини змінюють свій об’єм залежно від атмосферного тиску, який сприймається рецепторами навколо очину. Але через пошкодження сприйняття через рецептори живлення порушується. Уражене пір’я відмирає, порушуються фізіологічні функції шкіри, виникає свербіж, індики занепокоєні, постійно знервовані, вчиняють саморозкльов, в них зростає стресочутливість.

Уражене пір’я тьмяне, відсутній блиск, легко висмикується. З прогресуванням сирингофільозу воно взагалі обламується й відпадає. Шкіра набуває червонувато-синюшного відтінку. Алопеції тіла насамперед з’являються під крилами та на хвості, поступово поширюючись на спину. Виражена анемія сережок, гребеня, зниження несучості. За прогресивної форми індики гинуть.

Як повідомлялося, пік зараження індиків малофагозами припадає на ранню весну й осінь.