Виробництво без компромісів

 «Послідовні й цілеспрямовані дії, високий рівень біозахисту та зоотехніки забезпечують успішне виробництво індиківничої продукції» — зазначає Ярослав Герчак, співвласник фірми Gerczak Nord-Pol Hatchery.  

— Пане Ярославе, розкажіть про крос птиці, що вирощує та реалізує ваша компанія: у чому його особливості, а також недоліки та переваги? 

— Компанія Gerczak Nord-Pol Hatchery провадить розведення репродуктивного стада індиків БIГ-6. Виробничий комплекс складається з дванадцяти ферм батьківського стада індиків, розташованих у ретельно відібраних місцях Вармінсько-Мазурського воєводства, відомого як регіон «зелених легенів Польщі». Птицю утримують у найсучасніших індичих фермах Європи. Вирощуємо індичок на спеціально обладнаних майданчиках, де вони досягають статевої зрілості, а потім транспортуємо до інших комплексів, де їх осіменяємо й отримуємо запліднені інкубаційні яйця. Далі інкубаційні яйця з цих ферм передаємо в інкубаційний цех, де вже у процесі інкубації отримуємо одноденних індичат. 

Основною перевагою кросу БIГ-6 є його висока продуктивність. Птиця цього кросу досить швидко досягає вищих від середніх значень кінцевої ваги, має дуже високі показники здоров’я та виживання. До цього також слід додати високу ефективність вирощування з боку конверсії корму й отримання великих грудних м’язів. 

Завдяки цьому ця порода індиків є ідеальною для вирощування й переробки. 

— Як максимально розкрити генетичний потенціал індиків кросу БІГ-6 у процесі вирощування? Які чинники можуть призводити до втрати продуктивності? 

— Цей крос індиків вимагає ретельного підходу до вирощування, потребує забезпечення відповідних умов середовища в період відгодівлі. 

Будь-який крос високопродуктивної птиці є вимогливим щодо умов утримання й забезпечення високого рівня благополуччя у процесі вирощування. Для отримання найвищої продуктивності в племінному стаді та високих економічних показників виробництва варто також забезпечити птицю з перших днів якісними кормовими сумішами, бажано у вигляді якісних гранул. 

Середні показники продуктивності свідчать про те, що самці у віці 20 тижнів можуть досягти кінцевої ваги  21,50 кг за витрати корму 2,41 (FCR). Відповідно, на 21-му тижні відгодівлі підсумкова маса — 22,72 кг за FCR 2,48, а на 22-му тижні — 23,88 кг за FCR 2,55. 

На 14 тижні відгодівлі індички можуть набрати 9,55 кг за FCR 2,24. Відповідно, на 15 тижні — 10,45 кг з FCR 2,34, а на 16 тижні — 11,29 з FCR 2,44. 

Звичайно, якщо підтримувати найкращі стандарти годівлі й умови утримання, ці результати можуть бути ще кращими в окремих випадках. 

Однак важливо оцінювати ефективність виробництва за показником ваги птиці, що відправляють на забій. Індики кросу БІГ-6, що ми інкубуємо, мають високі показники продуктивності, порівнюючи з іншими породами, що, своєю чергою, дозволяє досягти високих економічних результатів для підприємства. 

— Яких помилок найчастіше припускаються фермери у вирощуванні птиці, що призводять до погіршення виробничих показників і не дозволяють отримати заплановані обсяги м’яса? 

— Індики вимагають особливого догляду й створення хороших умов вирощування. Їх вирощування є складнішим, ніж, наприклад, курей-бройлерів, бо індик є фізіологічно вимогливішою птицею, а також тому, що період розмноження у них довший (у самців він становить близько 20 тижнів, а в індичок — близько 14 тижнів). 

Проте за дотримання основних правил розведення стада можна успішно досягти високих результатів вирощування. 

До основних помилок, яких припускаються фермери в процесі вирощування індиків, належать: 

• неналежна підготовка приміщень до розміщення індичат і подальшого їх вирощування. Мається на увазі насамперед належне миття та дезінфекція приміщень без дотримання відповідної технологічної перерви, щоб ці об’єкти могли просто «відпочити»; 

• розміщення занадто великої кількості індичат у передбачуваній зоні вирощування та відгодівлі або відсутність належної кількості годівниць і напувалок; 

• незабезпечення належної якості та кількості підстилки для індичат; 

• неправильно збалансована кормова суміш або гранули невідповідного розміру чи поганої фізичної якості; 

• зоотехнічні помилки, спричинені недотриманням відповідної температури та рівня інтенсивності освітлення і передусім незабезпечення належного мікроклімату в пташнику, тобто вентиляції, адаптованої до потреб індиків. Хороша вентиляція у вирощуванні та відгодівлі птиці є запорукою хорошого здоров’я стада та високих результатів вирощування. 

Недотримання правил біозахисту також суттєво погіршує показники виробництва. Тому важливими будуть такі заходи: 

• забезпечення того, щоб співробітники не контактували з іншою домашньою або вирощеною птицею; змінювали одяг та взуття після входу в «брудну» зону на «чисту», мили та дезінфікували руки тощо; 

• проєктувати ферму треба так, щоб усіма зовнішніми транспортними засобами, що використовуються для транспортування газу, корму та інших, можна було керувати з-за паркану, що оточує приміщення. Заходити в приміщення можна після відповідної дезінфекції біля вхідних воріт (це також стосується всього обладнання, яке привозять у приміщення території ферми); 

• запровадження відповідної програми боротьби з гризунами та захист індиків від доступу диких птахів; 

• відсутність відповідної програми профілактичних щеплень; 

• не допускати утримання великої кількості вікових груп птиці на одній фермі. Оптимальним рішенням є збереження в господарстві однієї вікової групи та розподілення виробництва на самостійні ферми з дорощування та відгодівлі. 

— Як правильно проводити посадку індичат? Поділіться вашими рекомендаціями щодо підготовки пташника до посадки птиці, а також вибору підстилкового матеріалу, підготовки фронту годівлі та напування. 

— Розведення індичат вимагає дуже хорошої підготовки. Основою для недопущення поширення інфекцій на фермі є належне очищення та дезінфекція приміщень у період між посадками птиці, з приділенням особливої уваги лініям напування та годівлі. Перерви між посадкою птиці мають бути достатньо тривалими, що й забезпечить можливість ретельного очищення приміщень та якісної дезінфекції. 

У вирощуванні оптимальним рішенням є розміщення індичат у відповідно підготовлених рингах, хоча нині все частіше встановлюють перегородки. Такий спосіб запроваджено для спрощення вирощування пташенят і зменшення витрат, однак вимагає точнішого ведення, порівнюючи з вирощуванням у рингах. 

Від самого початку індичатам потрібно забезпечити основні потреби: свіже повітря, чисту воду, якісний корм, хорошу підстилку і тепло. 

Найкращим субстратом для підстилки є чиста, суха і знепилена стружка хвойних порід дерев. 

Воду слід давати незадовго перед прибуттям пташенят, щоб вона була кімнатної температури. Напувалки мають бути чистими й блискучими, щоб забезпечити належне відбивання світла, яке заохочуватиме курчат ковтати воду. 

Також слід забезпечити відповідну кількість годівниць і наповнити їх високоякісним кормом, який не слід насипати занадто високо, а додавати послідовно, щоб не допускати його згіркнення в нижніх частинах годівниць (висока температура сприяє тому, що корм може гіркнути). 

Підготовка пташника до посадки пташенят вимагає відповідного опалення, щоб прогріти приміщення. Залежно від пори року в середньому це роблять за 48–72 год до розміщення птиці. Температуру завжди фіксують на рівні підлоги, вона має бути не нижчою за 24 °С. 

Температура під час вирощування в рингах має становити близько 40 °C безпосередньо під джерелом тепла (радіатором). Розміщувати радіатор треба приблизно на відстані 1 м над підстилкою. На краю ринга температура має бути до 28 °С, щоб пташенята могли вибрати відповідну зону. 

Кожного разу ми перевіряємо температуру в рингах лазерним термометром. Чи температура є комфортною для птиці, можна визначити, спостерігаючи за нею, — пташенята за оптимальної температури будуть рівномірно розподілятись по рингу. 

Інша ситуація у вирощуванні пташенят без ринг. Тоді в першу добу температура в приміщенні, де висаджуватимуть птицю, повинна бути не меншою за 36–37 °С. Важливо уникати перепадів температури й протягів у пташнику, що негативно впливає на пташенят. Тоді їм буде комфортно, вони не скупчуватимуться, а рівномірно розподілятимуться у просторі. 

Основним питанням за утримання індиків є налагодження вентиляції приміщень. Недостатня вентиляція є причиною накопичення аміаку й інших шкідливих речовин у повітрі, через що в приміщенні утворюватиметься надмірне тепло, накопичуватимуться вологість, пил, шкідливі гази. Уміст кисню в повітрі пташника має бути від 19,6%, вуглекислого газу — не вище 2500 ppm, а оксиду вуглецю — не вище 10 ppm.  

Після посадки пташенятам потрібно забезпечити нормальне освітлення в пташнику — близько 80 люкс. У перші 24 год індичатам потрібно не менше як 1 год темряви на добу, а з кожним наступним днем час темряви слід збільшувати, щоб на 5 добу курчата лишалися в темряві 8 год без перерви. Це важливо, бо кістяк індиків розвивається під час сну, тому для формування міцних кінцівок у період відгодівлі треба дотримуватись правильного світлового режиму. Також залежно від етапу вирощування, важливо забезпечити індиків світлом потрібного кольору — воно має бути вище від 4000 кельвінів. 

Перед посадкою птиці систему напування слід ретельно вимити, видалити з неї біоосад, накип й інші відкладення, а потім продезінфікувати. Одна дзвінкова напувалка передбачена на 80–100 голів птиці, за інших типів напувалок слід дотримуватись інструкцій виробника. Слід забезпечити легкий доступ птиці до напувалок. Не ставте напувалки на край ринга, бо частина напувалки взагалі буде недоступна або погано доступна для пташенят. Підвішувати напувалки слід на висоті спинок птахів. Протягом виробничого циклу напувалки потрібно щодня чистити, а саму систему напування регулярно промивати й дезінфікувати. 

Також перед посадкою птиці слід підготувати фронт годівлі. Переконайтеся, що є відповідна кількість годівниць і що індичата отримують якісний корм. 

У перші 24–72 год життя дуже важливо, щоб пташенята їли якомога більше корму. Він повинен бути крихким із низьким умістом дрібної фракції (менше 10%). Перехід від подрібненого корму до гранульованого має бути поступовим, методом змішування обох кормів. 

— Як виробникам забезпечити високі показники здоров’я птиці у процесі вирощування? 

— Насамперед почати від завезення високоякісного добового молодняку. Індичата повинні бути від перевіреного та надійного постачальника, який може гарантувати їх якість і здоров’я. Також пташенята повинні походити від батьківського стада, що має хороші показники стану здоров’я. 

Все інше залежатиме від тих чинників, що я вже перелічила — дотримання основних принципів вирощування та відгодівлі індиків, дотримання технологічних перерв, недопущення скупчення стада, забезпечення належної вентиляції, якісних кормів і води. Особливо наголосити хочу на тому, що в господарстві має бути якісна система біозахисту та вчасно проводитись профілактика інфекційних захворювань, зокрема розумна вакцинація. Будь-яке погіршення здоров’я індиків треба одразу фіксувати і запроваджувати відповідні міри виявлення й усунення причин. 

— Що, на ваш погляд, найголовніше у виробництві м’яса індика? 

— Послідовність і цілеспрямованість у діях — найважливіше у виробництві м’яса індика. Безкомпромісний підхід до питання біозахисту та зоотехніки в поєднанні з умілою швидкою реакцією на зміну стану здоров’я стада та його виробничих параметрів. Кожне стадо трохи відрізняється від попереднього, тому треба виробити відповідну модель поведінки, у якій важливу роль відіграє добре навчений і надійний персонал. Відповідних правил розведення слід дотримуватися, усвідомлюючи, що будь-які відхилення від них матимуть певні наслідки. 

Насамкінець слід додати, що важливо співпрацювати з перевіреними партнерами та постачальниками, з якими можна працювати на основі довіри, що необхідно у тваринництві, а особливо у розведенні індиків.