Хронічний еймеріоз у індиків може тривати місяцями і зазвичай не має симптомів

Інтенсивні технології вирощування індиків мають низку небезпек, серед яких ‒ спалахи еймеріозу (кокцидіозу). Загалом протозоози в індиківництві ‒ дуже гостра проблема, пише журнал «Наше птахівництво».

Максимально сприйнятливий до еймеріозу молодняк індиків віком 2-10 тижнів, у 4-6-місячної птиці інвазія реєструється рідше.

Еймеріоз характеризується гострим і підгострим перебігом із пригніченням, втратою апетиту, проносами з домішками крові, зневодненням, анемією, нервовими явищами. За відсутності лікування понад 80% індичат гинуть.

Хронічний перебіг, що може тривати місяцями, зазвичай безсимптомний. Індики втрачають апетит і, як наслідок, падають прирости.

Діагностика кокцидіозу полягає в аналізі симптомокомплексу ознак, даних патологоанатомічного розтину, мікроскопічного дослідження зіскобів зі стінок тонкого й товстого кишківників на наявність ооцист, результатів дослідження проб посліду. Ооцисти еймерій виявляють у посліді методами Фюллеборна, Дарлінга.

За діагностики еймеріозу його диференціюють від інших протозоозів індиків ‒ гістомонозу та трихомонозу.

Нагадаємо, індичат щеплять від еймеріозу у перші 5 діб життя.