На безпеці економити не варто

Професійно вибудована система біобезпеки у ТОВ «Марлен-КД» допомагає запобігти поширенню на лише  АЧС, а й інших небезпечних хвороб.  

Попри війну, в Україні зростає рентабельність виробництва свинини та кількість свинопоголів’я. Утім, цей прогрес має й інший бік — зростання кількості хвороб, що уражують свиней. Чому так відбувається та як цьому протистояти, розповів головний лікар ветеринарної медицини ТОВ «Марлен-КД» Микола Корнієвський. 

— Пане Миколо, як ви оцінюєте теперішній стан справ у свинарстві з погляду виробника? 

— Уже з огляду на ціну на живця, яка становить 87 грн/кг (станом на кінець жовтня), можна сказати, що стан галузі добрий. Та й взагалі тваринництво нині — на плаву, чому багато посприяла зернова криза: тепер вигідніше зерном годувати тварин й отримувати від того прибуток, ніж провадити суто рослинництво. Тепер поросята мають попит — щоб купити в нас племінних тварин, з минулої весни черга розписана до початку 2024 року. 

Звісно, ціна на живця може коливатися — через чийсь демпінг або ж спалахи АЧС, про які мало говорять, але їх чимало. Наприклад, у Кіровоградській області тільки у вересні зафіксовано три випадки. 

Причина активізації хвороби безпосередньо пов’язана з розвитком свинарства, точніше непрофесійним підходом до виробництва. Нині всі кинулися у тваринництво, навіть ті, хто мало на ньому розуміється, а заходи біобезпеки на фермах не налагодили — зекономили кошти. Зрозуміло, що від АЧС не вбережешся, якщо вона вже потрапить у господарство, але профілактичними заходами можна зменшити ризик поширення вірусу, огородивши свинокомплекс, облаштувавши санпропускники з душовими кабінами, використовуючи змінний одяг і взуття, заборонивши персоналу приносити продукти на підприємство тощо. 

Людський чинник, принаймні в нашій зоні, чи не найбільше впливає на поширення АЧС. Бо дикі кабани в Степу не так розповсюджені — в кукурудзяних полях вони ще можуть жити, але води їм там ніде взяти. 

Натомість нині багато розвелося любителів легких грошей, які, не витримуючи карантину, завозять свиней із різних репродукторів на якусь стару ферму, нашвидкуруч підготовлену до утримання поголів’я, перетримують їх там, а потім реалізують на базарі м’ясо. Здебільшого це відбувається неподалік обласних центрів і великих міст — бо там вища ціна на м’ясо. 

Натомість професійний підхід до виробництва свинини передбачає чіткий розрахунок площі утримання, кількості лагун, розташування зерносховища, постачання кормів, подачі води тощо. Професіонал насамперед прорахує, чи зможе забезпечити належний рівень утримання та біобезпеки. Але це важко забезпечити, бо потребує великих капіталовкладень, натомість люди хочуть швидких грошей… Тобто непрофесіоналізм у вирощуванні свиней погіршив загальну епідситуацію. 

— Як у «Марлен-КД» організовано біобезпеку? 

— Наше виробництво складається з двох підрозділів: нуклеус із розведення племінних свиней генетики РІС і товарної ферми. У нас підприємство закритого типу, тож потрапити сюди може тільки обмежене коло осіб. Навіть представників компаній-постачальниць охорона не пропустить. 

Нуклеус розташовано у доволі важкодоступному для людей місці — далі від населених пунктів, за 5 км від основної траси. Огороджений подвійним парканом, відтак уся територія поділена на три зони: брудну за зовнішнім парканом, сіру — між двома парканами та чисту — всередині внутрішнього паркану. До речі, на території чистої зони розташована ще одна огороджена ферма. Очисні лагуни винесено в сіру зону, кормові цехи розміщено в чистій зоні. Маємо два санпропускники, де персонал приймає душ, змінює одяг. 

На товарній фермі дещо простіше — територія огороджена одним парканом, на воротах — охорона. Комбікормовий завод розташовано осторонь виробничих приміщень. Зерновози, які доставляють на завод зерно, обробляють дезрозчинами — експозиція не менше як година, в цей час водій одягає захисний костюм і бахіли, через годину він заїжджає на ваги, зважене зерно висипає у яму-норію (все це робить, не виходячи з машини) і їде геть. 

Звісно в неблагополучних щодо епідситуації районах не закуповуємо. У цьому нам допомагає інформація, надана держветслужбою, яка оперативно повідомляє про спалахи хвороб. 

— У вашому господарстві вирощують племінних тварин генетики РІС. Які в нинішніх умовах найбільші її переваги? 

— Племінних тварин — кнурів і маточне поголів’я — ми завозимо з Ірландії, а також із Канади. На племінній фермі маємо 700 свиноматок, на товарній — 2700. 

Свині не мають жирових відкладень, натомість мають добрий вихід м’яса. Їм потрібно порівняно небагато місця, що впливає на щільність постановки та їхній комфорт. Останнім часом генетики РІС попрацювали над багатоплідністю свиноматок, тож поросят народжується більше, вони великі, швидко набирають вагу, збереженість поросят добра. Нині отримуємо до 15 поросят на свиноматку, на дорощування йде 13,5 поросяти. 

Утім, як порівняти з данськими свиноматками, наші дещо менш багатоплідні, але на тепер це швидше перевага, адже багато новонароджених поросят — велике навантаження на персонал. А з цим нині є проблема. 

Для товарної ферми ми гібрид F1 покриваємо термінальним кнуром РІС 337 й отримуємо трипорідний гібрид — великоплідний і з добрим станом здоров’я. 

— Ми почали розмову з АЧС, але свиням загрожує багато інших небезпечних хвороб. Які найбільші виклики для свинопоголів’я України нині ви бачите? 

— Найбільша загроза для всіх ферм — респіраторно-репродуктивний синдром. Хоч багато хто вважає, що з ним можна боротися. На друге місце я б поставив хворобу Ауєскі, на третє — епідемічна діарея свиней. Але з 2014 року ЕДС,  можна сказати, перейшла в хронічну стадію, з нею більш-менш навчилися боротися, а от РРС прогресує, уражує все більше ферм. 

Підступність хвороби проявляється в тому, що вона негативно впливає на репродуктивну систему свиноматок — збільшується кількість перегулів, прохолостів свиноматок. Натомість свиноматка — це дуже велике капіталовкладення, пів року її утримання обходиться в 650 євро. Щоб окупитися, вона повинна в середньому давати хоч 2,4 опоросу на рік, а в ідеалі 2,8, тобто 28 поросят на свиню на рік. 

Причина поширення РРС, як і в разі з АЧС, — непрофесійна робота. Ситуація тотожна описаній раніше: звозять куплених на різних фермах поросят вагою 25 кг на одну ферму, де утримують на солом’яній підстилці без карантину. А вони ж мають різний статус здоров’я, дехто вже інфікований РРС — от усі й перехворіли. До того ж вірус РРС до 30 км легко переноситься повітрям. Таким чином, недотримання умов карантинування, відсутність карантинних приміщень — одна з причин стрімкого поширення РРС. Тобто знову відіграє роль чинник непрофесіоналізму. 

Проте ж і держава не допомагає свинарям, як, наприклад, у Данії. Загалом ферми там не такі великі, як у нас, здебільшого неповного циклу, де вирощують молодняк до 25 кг. Кнурів вирощують у рамках державних програм на окремих фермах, які виробляють сперму. Відповідно, спермодози для запліднення свиноматок фермирепродуктори отримують із таких кнуроферм. Отриманий молодняк на відгодівлю експортують. 

Звісно, є інші системи. Наприклад, в Америці діє бездотаційний принцип, де кожен фермер працює самотужки. Однак і американська система вирощування свиней відрізняється від європейської. Американці отримують 12 свиней на свиноматку, і їх це влаштовує, вони не виходжують слабих поросят. Утім, статус здоров’я їхніх свиней вищий, тож відсоток падежу доволі незначний. 

— Як уберегти поголів’я від небезпечних хвороб, про які ви згадали? 

— Насамперед, як і в разі АЧС, потрібно дотримуватися заходів біобезпеки, норм карантинування, до того ж карантинник має бути розташований у сірій зоні. З досвіду скажу: карантин 30 днів, передбачений державними нормами, недостатній для повного дослідження РРС. Бо це підступна хвороба — сьогодні титри антитіл впали, завтра — піднялися. 

У Європі практично всюди спостерігається збільшення випадків РРС, попри достатні заходи біобезпеки. Навіть якщо вірус поки що себе не проявляє, він все  одно є — у слині, в рідині (сироватці крові, крові, сім’яній рідині) — там його шукають під час дослідження. 

З грипом на сьогодні ситуація також критична — він ніколи так себе сильно не проявляв. Тому більшість господарств нині вакцинують поголів’я проти грипу, в тому числі й працівників ферми. 

— Підбираючи вакцини, на які чинники варто звертати увагу? 

— Щодо вакцин не можна сказати, що одна краща, інша — гірша. Треба підібрати вакцину для конкретного господарства. Нині в багатьох господарствах, де поширена РРС, вакцинацію активованою вакциною проводять тричі на рік, а не двічі, як передбачено інструкцією. Тобто кожні чотири місяці вакцинують маточне поголів’я і кнурів. 

Ми від РРС вільні. Також не маємо ні мікоплазми, ні Ауєскі — постійно проводимо серомоніторинг племінної ферми, кожні три місяці підтверджуємо високий статус здоров’я поголів’я на племінній фермі, здаючи кров на аналіз. На племінній фермі проводимо щеплення тільки від цирковірусу 2-го типу та набрякової хвороби свиней. На товарній фермі вакцинуємо проти мікоплазмозу. 

Утім, повторюся, заходи біобезпеки мають бути на першому місці. На цьому не варто економити.