На вірус хвороби Ньюкасла 7-го генотипу діє щільна імунізація живими вакцинами

У більшості сусідніх з Україною країн розповсюджений високопатогенний вірус хвороби Ньюкасла 7-го генотипу. Він призводить до масових спалахів захворювання на птахофабриках, спричиняючи значну смертність (≥ 40%) і численні збитки, пише журнал «Наше птахівництво».

Головною характеристикою цього вірусу є його високий реплікаційний потенціал. Патоген швидко розмножується, накопичується у значній концентрації (інфекційна доза) і раптово розповсюджується у стаді.

Серед клінічних проявів – хвора птиця може закручувати шию, видавати специфічні хрипи, спостерігаються неврологічні синдроми. У таких випадках доволі часто діагностують змішану інфекцію, наприклад інфекційний бронхіт із мікоплазмою.

До патологоанатомічних змін відносять кон’юнктивіт, катарально-геморагічний трахеїт (на фото), слиз у трахеї, провентрикуліт, кутикуліт, крововиливи у залозистому шлунку та ілеоцикальних залозах.

Саме тому важливо вчасно здійснити профілактичні заходи, щоб заблокувати вірус ще у респіраторному тракті птиці.

Оскільки вірус хвороби Ньюкасла – системна інфекція, кожна зі складових імунної відповіді відіграє певну роль, але місцева клітинна й гуморальна ланки захисту є критичними для блокування віремії й інфекційної дози, необхідних для ефективної профілактики 7-го генотипу вірусу хвороби Ньюкасла з високим реплікативним потенціалом.

Місцева клітинна й гуморальна імунна відповідь проти 7-го генотипу вірусу хвороби Ньюкасла формується тільки з допомогою живих атенуйованих вакцин. Водночас векторні чи інактивовані вакцини необхідні для зниження рівня смертності птиці за рахунок пригнічення віремії.

Однак якщо не використовувати достатньо щільну програму імунізації живими вакцинами, захист від цього фенотипу не сформується.