Учений назвав 5 парадоксів вирощування черешні

Вирощування черешні стикається з парадоксальними вимогами до тепла, вологи та кислотності ґрунту.

Про це у своїй статті в журналі «Садівництво по-українськи» зазначає Вадим Соловей, кандидат сільськогосподарських наук співробітник ННЦ «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О. Н. Соколовського».

«Важко навіть уявити іншу плодову культуру, вирощування якої пов’язане з такими чисельними парадоксами», – зазначає він.

Дослідник перераховує деякі з суперечностей:  

• Історично черешня походить з лісостепових і передгірних територій, відносно добре забезпечених вологою. Але частіше її вирощують у південних регіонах, степових і сухо-степових, де страждає від дефіциту вологи. 
• Вона витримує порівняно низьку суму активних температур, про що свідчить її вирощування далеко на півночі, до країн Балтії та Норвегії включно. В умовах України в окремі роки однорічні пагони можуть затягнути ріст і не визріти, що зумовлює їх підмерзання взимку.
• Як культура лісового походження, черешня комфортно себе почуває на опідзолених ґрунтах зі слабокислою реакцією ґрунтового розчину, проте її здебільшого вирощують на степових ґрунтах із нейтральною та лужною реакцією, де значно зростає ризик розвитку кореневого раку. 
• Це вологолюбна культура, яка негативно реагує навіть на короткочасне перезволоження ґрунту. Вона погано витримує сухість повітря, через що мало поширена у країнах із континентальним кліматом, проте дуже страждає від підвищеної його вологості, особливо у період достигання плодів. 
• Найкращі умови зволоження для черешні створюються на ґрунтах у підніжжі схилів, але у цих місцях зростає небезпека підмерзання взимку і пошкодження весняними приморозками внаслідок стікання у знижені елементи рельєфу більш холодного повітря. Водночас на схилах, де кращий повітряний дренаж, ґрунти менш забезпечені вологою.

Читайте також: Товщина має значення для штамбу фруктових дерев