Варто сіяти озиму пшеницю

Схоже, більшість українських аграріїв, що традиційно робили ставку на озиму пшеницю, цьогоріч вирішили її не сіяти. Принаймні таке враження складається після аналізу даних, які надходять з полів та свідчать про вкрай низькі темпи осінньої посівної. За офіційною інформацією, на 18 жовтня в Україні посіви пшениці становлять 2,5 млн гектарів (або 61% прогнозу), тоді як торік у цей час вони сягали 5 млн гектарів (75%). З урахуванням наявних мінних полів, тимчасово втрачених територій і площ, на яких ведуть активні бойові дії, цьогорічний прогнозний показник ріллі, яку аграрії мали б відвести під озиму пшеницю, становить трохи більше за 4 млн гектарів. Наявна площа на 37,7% менша, ніж торік (6,54 млн га, за даними Держстату). Тобто наразі засіяно всього 38,2% тогорічних обсягів озимого пшеничного клину.

Якщо поточні темпи сівби пшениці в нашій країні збережуться, то наступного року ми отримаємо, з одного боку, дефіцит зерна на внутрішньому ринку та заборону на будь-який її експорт, а з іншого — шалений стрибок цін на зовнішньому. Наразі американські урядові аналітики прогнозують експорт пшениці з території України у 2022/23 МР на рівні 11 млн тонн, що за умов подальшого постачання українського збіжжя через зернові коридори з портів Великої Одеси, є цілком реальним показником. За моїми оцінками, перехідні залишки пшениці на старті поточного сезону були не такими вже й значними та навряд чи перевищили 3–3,5 млн тонн. Так, за даними митниці, показник українського експорту пшениці за підсумками 2021/22 МР становив 18,7 млн проти очікуваних 25,3 млн тонн. Десь 2–2,5 млн тонн росія вкрала та вивезла з тимчасово окупованих територій, а від 1 до 1,5 млн тонн було знищено на елеваторах і зерносховищах унаслідок ворожих обстрілів.

Як бачимо, суттєвого тиску під час ціноутворення на старті нового маркетингового року вони спричинити не змогли, а з урахуванням поточного врожаю на рівні 20 млн тонн висхідний ціновий тренд зберігатиметься на українському пшеничному ринку й надалі. Пожвавило внутрішній зерновий ринок і розблокування портів. Поступове повернення українського зерна на світові ринки — 899,6 тис. тонн пшениці експортовано в серпні й 1,9 млн тонн у вересні — певним чином вплинуло на ринки та частково стабілізувало цінові котирування. Проте звістки про вкрай низькі темпи й обсяги сівби озимої пшениці в Україні можуть посприяти відновленню цінового ралі.

Власне, останніми роками через пандемію, стихійні лиха та війну росії проти України світовим зерновим ринкам притаманні панічні настрої, які не дають цінам суттєво відійти від їх максимальних показників. Війна в Україні спонукала оновити цінові максимуми, на жаль, без фінансової вигоди від того для України. Всі ми пам’ятаємо, як її тимчасове виведення зі світової торгівлі збіжжям розігнало експортні ціни на європейську пшеницю навесні цього року — до показників, що перевищили 400 дол./т і трималися на цьому рівні до старту нового сезону включно. Вартість експортних контрактів на аргентинську пшеницю в червні взагалі майже доходила до 500 дол./т.

З огляду на основні принципи ціноутворення можна стверджувати, що надалі, попри незначні відхилення, українському ринку об’єктивно світить стійкий висхідний тренд. По-перше, основні показники балансів сезону 2022/23 МР у країнах-виробниках північної півкулі ринок уже проковтнув і відіграв. По-друге, майбутній урожай в Аргентині та Австралії прогнозують нижчий за торішній. Нині ж аналітики ще й моніторять темпи та обсяги сівби в США та Європі.

Тож через стрімке зниження посівних площ під українською пшеницею (майже вдвічі проти минулої осені) ціни на неї можуть вирости до 400 дол./т уже до Різдва або навіть раніше. Як на мене, відмова від сівби озимої пшениці — рішення помилкове, що веде до фінансових втрат і недоотриманих прибутків. То хіба це не переконливий аргумент, щоб іще раз переглянути структуру посівів і «встрибнути в останній вагон»? Не проґавте свого шансу, панове…