На мінімалці
У нас все йде за планом. Як погода дозволяє – збираємо соняшник, сіємо пшеницю, обробляємо ріпак засобами захисту. Разом із тим продаємо врожай і погашаємо кредитні заборгованості. Зокрема, реалізовуємо пшеницю, ріпак і соняшник. Спочатку було дуже скрутно, але знайшли шляхи і на Європу, і на Одесу. Ціна не дуже задовольняє, але кошти потрібно вже повертати. Пшеницю продаємо «в мінус», по ріпаку та соняшнику маємо вийти «в нуль», можливо буде незначний плюс.
Урожайність, м’яко кажучи, не дуже тішить: ранні посіви соняшника слабкі, є поля, що зібрали по 0,6 т/га, середній показник поки що становить 1,8 т/га, та ще залишилося 45% площ під цією культурою, надіємося, що результати будуть кращі. На збиранні використовуємо три власних комбайни (роторні John Deere та Case IH і клавішний CLAAS) і один орендований. Також наймаємо транспорт. Роторні машини неперевершені на кукурудзі, але в нашій структурі збільшилася частка ярих культур (раніше було 45%, тепер, мабуть – 50%), тому ідеальним варіантом був би CLAAS Lexion, який хотіли придбати, та обставини склалися по-іншому. Втім, від цієї ідеї не відмовляємось, оскільки наші комбайни мають вже досить солідний вік – одному пішов 10-ий рік, а двом вже за 20. Із техніки вдалося новий автотранспорт – дві вантажівки. Карти врожайності не робимо, проте маємо знімки з Cropio. Для нашого рівня цього поки достатньо, оскільки маючи карти врожайності, потрібно буде з ними щось робити, а в нас таких можливостей ще не має.
З озимого клину сіємо ріпак і пшеницю, втім, на територіях, що в зоні ризику бойових дій, ріпак не посіяли, бо не дозволили обставини. Загалом, порівняно з минулим роком, кардинально структуру посівних площ не змінювали, не маємо виробничої можливості цього робити.
Наші сівалки мають посекційне відключення, але цього сезону з усіма електронними гаджетами були проблеми через якість сигналу, або й взагалі його відсутність. У такому разі маркери на сівалці дуже виручають. Також цьогоріч нам дуже допомогла мінімальна технологія ґрунтообробітку, за якою працюємо на 80% наших площ. Бо, наприклад, навесні мали дуже стислі терміни, і якби всі угіддя були «на класиці», точно залишилися б парові площі, просто не встигли б все фізично зробити. Загалом щодо обробітку ґрунту, ми й далі знаходимося в пошуку – кожного року є якісь нові нюанси, що підкидає природа, доводиться адаптовуватися. Та поки експерименти на паузі.
Навесні, захист посівів сильно не коригували, діяли, залежно від обставин: не було препарату – шукали заміну. Норму виливу зменшували для збільшення продуктивності обприскувача й економії часу. А зараз, через високу вартість ЗЗР, ввели дискування на заміну хімічній обробці.
Добрива поки не закуповуємо – використали залишки, далі сіємо без добрив. Весною плануємо провести лише азотне підживлення озимих.
Дуже дорогий сезон вийшов по зрошенню, зокрема, через вартість води. Полив застосовуємо другий рік, на 10% площ під кукурудзою. По врожайності маємо надію, що буде краще, як в минулого сезону.
Найбільша наразі проблема – брак кваліфікованого персоналу. Та головне не сидіти й не чекати, що хтось буде вирішувати тобі твої питання. Береш – і робиш, і все буде Україна!