Кожна недозапилена квітка — втрата майбутнього врожаю
Війна внесла свої корективи у сівозміни українських сільськогосподарських товаровиробників. Проте аграрії міцно тримають продовольчий фронт, продовжуючи втілювати принципи сталого землеробства, дбаючи про природні екосистеми та стан ґрунтів.
Серед них і ФГ «Широкоступ» на півдні Київської області. З керівником господарства Олександром Широкоступом поговорили про те, наскільки реально втілювати глобальні питання відновлення біорізноманіття в масштабах невеликого хазяйства, і який практичний результат це може дати.
— Олександре Васильовичу, як виникла ідея створити на базі господарства заказник для диких комах-запилювачів?
— Життя на землі неможливе без поняття біорізноманіття. В Україні через великий ступінь розорювання земель, урбанізацію, а тепер ще й воєнні дії стрімко скорочується чисельність комах-запилювачів. Кожна недозапилена квітка — це втрата майбутнього врожаю.
Ми кілька років поспіль втілюємо досить незвичайний, але дуже важливий проєкт, обладнавши «мініготелі» для запилювачів. Спочатку вивчили подібний досвід в Угорщині. Далі розробили власний план дій. На базі тракторної бригади розчистили майданчик, що пустував, прибрали бур’яни, підготували ґрунт для висіву медоносних трав, насінням яких забезпечила компанія Syngenta.
Для комах важливо організувати неперервний привабливий квітучий конвеєр, тому сіємо фацелію, буркун, люцерну, еспарцет, гірчицю. Вони квітують по черзі, забезпечуючи їжею комах усе літо. Також висадили павловнію. Цей невеликий клаптик приваблює надзвичайно велику кількість комах, серед яких багато диких запилювачів.
Для гніздування диких бджіл та ос у заказнику обладнали шість будиночків. Це фактично непотрібні колоди, що є у будь-якому господарстві, в яких просвердлили отвори різного діаметру. Розмістили їх у каркас під деревинним накриттям — це і є «готель» для комах-запилювачів. Цього року плануємо додати ще декілька будиночків.
Звичайно, вдавалося не все одразу, але в процесі роботи знаходили оптимальні рішення. Зараз у нас фактично є напрацьована дорожня карта зі створення подібних заказників, і ми готові ділитися досвідом з усіма охочими.
За період роботи заказника у нас в рази збільшилася чисельність запилювачів та ентомофагів (комах, що поїдають шкідників, зокрема попелиць). Приємно дивитися на цей результат. Тож ми й надалі будемо продовжувати роботу з відновлення біорізноманіття — плануємо розширювати заказник до 20 «мініготелів» для запилювачів.
— Як наявність заказника вплинула на врожайність?
— Дуже добре. Загалом отримали не менше 10% прибавки середнього врожаю, а на деяких полях, що розташовані ближче до заказника, бувало і по 20%. Покращилась і якість, зокрема наповненість і маса насінин соняшнику. Не секрет, що аграрії всіх регіонів страждають від недозапилення культур. Безумовно, покращення врожайності залежить не тільки від мікрозаказника. Ми також заохотили багато бджолярів для розміщення своїх пасік на наших полях. Все в комплексі дозволило добитися такого результату.
Звичайно, в Україні багато пасік, але для повноцінного запилення їх не вистачає, до того ж дикі бджоли краще і продуктивніше запилюють рослини, оскільки для харчування їм потрібен саме пилок, а не нектар. А за нинішніх обставин це питання ще критичніше.
Потрібно відновлювати чисельність диких запилювачів — бджіл та джмелів. Від цього виграють усі, адже збереження біорізноманіття по суті означає збереження життя. Краще запилимо рослини — більше отримаємо продукції, зможемо прогодувати більше людей. Україна — житниця, у нас великий потенціал, враховуючи чорноземи, але на запилювачів потрібно звернути максимальну увагу. Це буде вигідно і людині, і природі.
— Чи готові ви за прикладом європейських фермерів обсівати поля медоносами, щоб приваблювати запилювачів?
— Так, у нас уже багато чого зроблено в цьому плані: щоб нашим запилювачам було де збирати пилок, щоб вони мали достатню кормову базу, розмножувалися і зростали у чисельності. Тоді ми точно додамо 20% до показників урожайності.
До слова, не завжди потрібно спеціально висівати медоноси. Достатньо зберігати те, що уже є — лісосмуги з трав’янистими шлейфами, яри та балки, непридатні для вирощування культурних рослин. Якщо їх не чіпати, не розорювати і не косити, не палити сухостій — це будуть природні осередки для життя диких запилювачів.
— А як щодо відновлення родючості ґрунтів?
— У нашому господарстві першочергово стоїть завдання збереження родючості ґрунту, відновлення та поліпшення його біохімічного складу. Фундатором цього проєкту був науковець, велика Людина — Олександр Іващенко. На жаль, він пішов із життя. Це дуже вдарило і по нас, і по рідних, взагалі українська наука понесла велику втрату. Проте ми, як його учні, будемо продовжувати його справу.
З 2016 року проводили протиерозійні заходи на низинній ділянці: чизелювання, спеціальний поперечний посів. Щоб зменшити змивання ґрунту, вносили перегній. Маємо власне тваринництво, тож можемо вносити органічні добрива — повинні це робити. Бо коли ти маєш, можеш і не робиш — це злочин. А коли робиш, то все буде добре.
Таким чином вдалося досягти відчутного збільшення частки гумусу, також вирівнюємо показники рН, щоб зменшувати кислотність. Наведу конкретні цифри: за кілька років вміст гумусу зріз із 3,82% до 3,94%, рівень кислотності знизився з рН 6,3 до 6,84, вдалося нормалізувати запаси продуктивної вологи.
Величина поверхневого стоку дощової води зменшилася більше ніж у 10 разів. У результаті стан рослин у низині, на ділянці, де раніше спостерігалися ерозійні процеси, зараз не відрізняється від загальної маси. Урожаєм також були задоволені.
— Скажіть, будь ласка, яку площу наразі обробляєте та які культури сієте?
— В обробітку зараз маємо близько 3 тис. га. В нашій сівозміні є озима пшениця, озимий ріпак, соняшник, кукурудза, ячмінь, горох, соя, цукровий буряк, гречка. Гречку сіємо і для бджілок, і для того, щоб наш споживач купував продукцію, вирощену в Україні. Ми вносимо мінімально необхідну кількість пестицидів. Адже працюючи на землі, потрібно дбати про здоров’я людей і зараз робити все, щоб у нашій мирній країні процвітала здорова нація.
— Дякую за цікаву розмову!