Кліматичні зміни, які для України характеризуються найвищими для країн Європи темпами зростання середньорічної температури й, відповідно, швидким прогресивним процесом зневоднення її території, значно погіршили умови природного вологозабезпечення території країни. Відповіддю на виклики є системний підхід до зрошення як основи ведення сталого землеробства в умовах кліматичних змін.
Згідно з даними Інституту водних проблем та меліорації НААНУ, нині Україна потребує масштабної іригаційної реформи та відновлення зрошення: постійного зрошення потребують 18,7 млн гектарів, або 60% орних земель України, а 4,8 млн — періодичного. За підрахунками фахівців Рахункової палати, забезпечення поливом зазначеної площі земель дало б змогу збільшити обсяги виробництва сільгосппродукції та ВВП країни майже на 8,8 млрд гривень.
Питання про якнайшвидше розгортання робіт із нарощування площ зрошення науковці України порушували протягом усіх років незалежності. Ще 2009 року були оприлюднені наукові основи формування державної політики з питань меліорації земель, якими пропонували практично всі організаційно-інституційні та техніко-технологічні засади ведення зрошення на сучасному етапі. Їх було покладено в основу низки документів протягом наступних десяти років: «Концепції розвитку зрошення в південному регіоні України», «Концепції використання осушуваних земель України» і в «Стратегії зрошення та дренажу в Україні на період до 2030 року». Час спливав, а напрацювання, на жаль, не ставали складовою діяльності уряду.
Оптимізму додало те, що чинний президент першим серед пріоритетних завдань своєї діяльності назвав завдання відновлення та розвитку зрошення. Рік тому було розроблено й схвалено «План заходів з реалізації Стратегії зрошення і дренажу на період до 2030 року». Цим документом дається старт процесу, наслідком якого буде значне нарощування площ зрошення (на 1–1,2 млн гектаів) та площ водорегулювання (майже на 1 млн гектарів). На реалізацію якої, за попереднім оцінюванням FAO, потрібно 4 млрд доларів, не ураховуючи витрати на оплату праці працівників державних органів й установ, які працюватимуть над її реалізацією.
Ухвалено. У першому читанні
У вересні Верховна Рада України ухвалила за основу проєкт закону «Про організації водокористувачів та стимулювання гідротехнічної меліорації земель». Документ, зокрема, передбачає: створення об’єднання водокористувачів (ОВК) і передання їм у керування частини меліоративної інфраструктури; правову базу для інвестицій у меліорацію та спрощення адміністративних процедур щодо будівництва й експлуатації меліоративних мереж та об’єктів.
Ухвалення законопроєкту відкриє можливість залучення водокористувачів до інвестування проєктів із відновлення зрошення та дренажу і до формування тарифів з подання води на зрошення та водовідведення. Тобто зробить водокористувачів повноправними учасниками процесу керування зрошувальними системами. Це дозволить суттєво збільшити площі, на яких застосовують полив, не допустити деградацію ґрунтів і підвищити ефективність використання меліоративних систем.
Реформа — дуже на часі
Одним із болісних питань, що стримує реалізацію Плану заходів із реалізації Стратегії, є інституційна реформа в галузі керування водними ресурсами та меліорацією земель.
«Загально визнано, що система керування водними ресурсами та меліорацією земель в Україні лишилась радянською і, крім суто косметичних змін, до цього часу є нереформованою, — зазначив Михайло Ромащенко, директор Інституту водних проблем і меліорації НААН України. — У цій системі поєднано дві взаємозаперечні функції, а саме: функція керування водними ресурсами й функція керування інженерною інфраструктурою зрошення та дренажу».
За словами експерта, Стратегія передбачає розв’язання цього питання шляхом створення спеціального суб’єкта господарювання, який би відповідав за експлуатацію міжгосподарської інфраструктури систем зрошення і дренажу.
На думку директора інституту, створення такого суб’єкта господарювання чи то у формі НАК, чи у формі ДП відкриває можливість залучення інвестицій, зокрема і під державні гарантії на реалізацію проєктів із реконструкції та модернізації міжгосподарських мереж, що дасть можливість значно покращити енергоефективність і надійність забезпечення споживачів водою за одночасного підвищення екологічної безпеки зрошення.
«На жаль, процес розділення функцій кілька місяців перебуває у замороженому стані: функції передано Мінагрополітики та керованому ним Державному агентству з меліорації та рибного господарства, а вся інфраструктура, майнові комплекси, фінанси лишились в Міндовкілля та Державному агентстві водних ресурсів, — констатує пан Михайло. — Одні мають право, але не мають можливостей, інші мають можливості, тобто інструментарій, але не мають права — функції забрано. Відповіді на запитання: скільки часу ще буде тривати ця ситуація невизначеності — дати не може ніхто».
Так, в Одеській, Херсонській, Миколаївській і Запорізькій областях мали запустити пілотні проєкти зі зрошення. Утім, станом на жовтень майнові комплекси й уся документація щодо меліорації земель і експлуатації державних водогосподарських об’єктів до сфери керування агентства з меліорації агентство водних ресурсів не передало.
Ця ситуація унеможливлює використання наявного, наповненого за змістом «Плану заходів з реалізації стратегії зрошення і дренажу на період до 2030 року», зокрема і в частині формування проєкту бюджету на 2022 рік. Отже, якщо в бюджет 2022 року не будуть закладені кошти на заходи з відновлення зрошення й дренажу, то ніякого великого будівництва зрошувальних систем і у 2022 році не буде.
За таких умов експерт уважає доцільним консолідувати зусилля всім, для кого зрошення є не лише бажанням, а й в умовах змін клімату визначальним елементом технологій вирощування сільськогосподарських культур. «Це може бути реалізованим тільки за умови передання Мінагрополітики не лише функцій формування та реалізації державної політики з розвитку меліорації земель, а й усієї зрошувальної та дренажної інфраструктури, — додає Михайло Ромащенко. — Розраховуємо, що і Кабмін України нарешті підтримає цю пропозицію, адже майбутнє аграрного сектору України з кожним днем усе більше залежатиме від нашої спроможності нарощувати потенціал зрошення й дренажу».
За словами Романа Лещенка, міністра аграрної політики та продовольства України, для реалізації реформи водогосподарської галузі буде створено національного оператора. Він керуватиме магістральними каналами, помповими станціями і формуватиме кооперативи водокористувачів, а саме — малих і середніх фермерів, які зможуть отримувати державну компенсацію вартості обладнання. Планується, що оператор буде публічною акціонерною компанією з міжнародними стандартами корпоративного керування й зможе залучати проєктне фінансування через іноземні інституції.
Актуальна інформація
У профільному міністерстві обіцяють усіляко стимулювати реалізації інвестпроєктів, наприклад, через підтримання аграріїв.
Наприкінці жовтня Кабінет міністрів затвердив порядок надання державної підтримки виробникам сільськогосподарської продукції, які використовують меліоровані землі. Держава компенсує 25% витрат тим агровиробникам, що встановили або модернізували системи зрошення у своїх господарствах. За прогнозами, модернізація системи зрошення земель у південних регіонах дасть змогу підвищити врожайність культур щонайменше удвічі. Цього року безповоротна дотація для аграріїв за відповідною програмою становитиме 50 млн гривень.
Ще одна ініціатива профільного міністерства — здешевлення вартості складової електроенергії у тарифі на воду, яку аграрії використовують для зрошення. Для цього пропонується перевести інфраструктуру зрошення з другого класу напруги, який є економічно немотивованим, на перший. Раніше подібне рішення НКРЕ вже ухвалювали щодо промислових підприємств зі споживанням 150 млн кВт · год./місяць, а також щодо споживачів, які безпосередньо приєднані до електростанцій. За підрахунками Інституту водних проблем і меліорації, після переходу з 2-го на 1-й клас напруги вартість води для зрошення знизиться на 30%. Найоптимальніше рішення для запуску цього механізму — відповідне рішення НКРЕ. Його ухвалення стане стимулом для аграріїв вирощувати на зрошуваних землях культури з вищою рентабельністю — кукурудзу, сою. За підрахунками аналітиків, економічний ефект від такого рішення призведе до вирощування 1 млн тонн продукції, яка принесе додатково чверть мільйона доларів експортної виручки й створить кілька тисяч робочих місць. Окрім того, рішення впливатиме і на енергетичні компанії. Адже вирощування ячменю та пшениці потребує три поливи й використання за сезон 1,5 тис. м./га води. А культивація кукурудзи та сої — 8–10 поливів, витрати води становитимуть 4–5 тис. м./га води за сезон. По суті, перехід аграрії в на вирощування культур із вищою рентабельністю збільшить споживання води в понад три рази — відповідно, й споживання електроенергії , що дозволить енергетичним компаніям нівелювати різницю, яка виникне в результаті переходу сільгоспвиробників із 2-го на 1-й клас напруги.
Ліквідація надмірної плати за повторне підключення законсервованих помпових станцій — теж є у переліку ініціатив. Нині понад 340 помпових станцій законсервовано, у той час, як вони могли б обслуговувати близько 720 тис. гектарів полів. Для повторного їх підключення слід заплатити від 0,5 до 7 млн гривень, і оскільки держава немає змоги це профінансувати, виходом із ситуації може стати закріплення на законодавчому рівні спеціального режиму повторного підключення для помпових станцій.
The Ukrainian Farmer
