Усі ці процеси прогресують і в Україні. За підрахунками IFC, за останні 20 років українські фермери втратили близько 2 млрд доларів, або 12% від річного ВВП в сільському господарстві через кліматичні зміни. А 20% сільськогосподарських земель України, за даними ФАО, зазнали суттєвої деградації, решта — перебувають під загрозою. Так, за останні 130 років українські ґрунти вже втратили близько 30% гумусу і лише за останні 25 років цей показник скоротився з 3,36 до 3,16%. Про те, як зупинити ці процеси, йшлося на ІІ Міжнародній конференції «Національний виклик: деградація ґрунтів чи відновлення їх родючості», ініційованій компанією БТУ-ЦЕНТР у партнерстві з ГС «Органічна Україна», МХП, Global 100% Re і МІМ.
Знати ворога в обличчя
За даними опитування, проведеного компанією БТУ-ЦЕНТР, 51% українських агровиробників уже фіксують деградацію своїх ґрунтів. Економічні збитки від цих процесів, за підрахунками НААН, становлять близько 40 млрд грн/рік.
Разом з тим, за словами Тетяни Хоменко, комерційного директора групи компаній БТУ-ЦЕНТР, лише 70% аграріїв приділяють достатньо уваги стану ґрунту у їхніх господарствах, тоді як 30% не мають достовірних даних про стан ґрунту. Зокрема, 23% опитаних роблять аналіз ґрунту 1 раз на рік, 21% — ніколи не робили, 14% — 2 рази на 4 роки, 12% — 1 раз 4 на роки, 11% — 1 раз на 5 років, 9% — робили всього 1 раз, 6% — 3 рази на 5 років, 5% — 1 раз на 3 роки.
При цьому дрібні фермери дуже часто мають проблеми з інтерпретацією результатів аналізів ґрунту, що істотно гальмує процес вивчення проблеми.
«Якщо в даних з лабораторії немає докладної системи внесення добрив з розрахунками концентрації діючої речовини і переводом цих діючих речовин на конкретні добрива, жоден середньостатистичний аграрій не зможе цим аналізом повноцінно скористатися», — зазначив Володимир Нехай, консультант проєкту IFC «Розвиток фінансування кліматично-орієнтованого сільського господарства».
За його словами, щоб використати результати аналізів, аграрій дуже часто мусить залучати додаткового фахівця для їх інтерпретації, а це, відповідно, додаткові витрати. Втім, неможливо розв’язати проблему, не вивчивши її. Отже, першим кроком у боротьбі з деградацією ґрунтів має стати регулярний їх аналіз.
Перехід на ресурсоощадні технології
Україна — найбільш розорана країна світу. За даними Продовольчої і сільськогосподарської організації ООН (ФАО), розораність території нашої держави сягає 53,9%, а сільгоспугідь — 78,2%. На другому місці — Польща з показником 36,5 і 75,1% відповідно, на третьому — Німеччина — 34,1 і 71%.
Одне з найважливіших завдань для зупинки деградації ґрунтів, на переконання науковців, — вилучити з обробітку сильно деградовані та малопродуктивні ґрунти, збалансувати співвідношення орних земель та екологостабілізувальних угідь, зменшити втрати гумусу.
Як зазначила декан агробіологічного факультету НУБіП, доктор сільськогосподарських наук, професор Оксана Тонха, зупинити втрати гумусу можна завдяки впровадженню ресурсоощадних технологій — no-till, strip-till, ridgetill, mini-till, mulch-till.
«Впровадження таких ґрунтозахисних технологій в Україні дасть змогу зменшити втрати гумусу та закріпити до 2,7 т/га СО2 екв. на рік», — зазначила Оксана Тонха.
Одна з найбільш популярних та найбільш ресурсоощадних технологій, що істотно знижує собівартість сільгосппродукції, — це no-till. За підрахунками фахівців IFC, лише на паливі no-till дає змогу заощадити близько 50 дол./ га. Крім того, технологія потребує на 50% менше техніки.
До речі, нині під технологією no-till в Україні всього 3–5% площ. І не всі ґрунти придатні для системи мінімального обробітку. В Україні таких приблизно 61,6% від загальної площі земель сільгосппризначення.
Про покривні культури і сівозміну
Уповільнювати ерозію, покращувати структуру ґрунту, підвищувати доступність вологи здатні також покривні культури. А головне — вони можуть заощадити до 50% вартості добрив, замінюючи синтетичні добрива органічними. «Покривні культури слід включати в сівозміну. Їх можна висаджувати після збирання товарної культури або шляхом підсіву в товарну культуру. Ці культури підвищують урожайність зі збільшенням вмісту природних поживних речовин у ґрунті», — зазначив Володимир Нехай.
Серед агрономічних їхніх переваг фахівець назвав такі:
• розбиття плужної підошви. Коріння виконує роль глибокого розпушувача;
• додавання органічної речовини в ґрунт, де рослинні рештки забезпечують живлення для мікробів і черв’яків; створення гумусу;
• поліпшення різноманітності культур, що сприяє стійкості до хвороб, бур’янів і шкідників, покращує живлення ґрунту;
• приваблення комах-запилювачів;
• підвищення стійкості до непостійних опадів і посушливих умов.
Виконувач обов’язків координатора проєкту Глобального екологічного фонду (ГЕФ) ФАО в Україні Олександр Журавель серед принципів ґрунтозберігального землеробства, крім мінімального механічного порушення ґрунту та постійного покриття поля рослинними рештками, назвав також сівозміну із щонайменше трьох, а краще п’яти культур.
Нагодувати і рослини, і ґрунт
Через кліматичні зміни межі природних зон в Україні змістилися на північ. Для нормального росту і розвитку рослин особливо важливі сприятливі умови на час сівби, тобто квітень-травень і вересень. І якраз у ці періоди спостерігається зменшення кількості опадів, а температури повітря стають усе менш сприятливими. Все це ускладнює ефективність систем удобрення, які, своєю чергою, впливають на родючість грунтів.
За словами заступника директора з наукової роботи ННЦ «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського» Миколи Мірошниченка, основні положення оптимізації систем підживлення польових культур за сучасних кліматичних умов такі:
• створення високого фосфатного фону в орному шарі ґрунту;
• збільшення глибини стрічкового внесення мінеральних добрив до 15–20 см, або двострічкове їх розміщення у ґрунті;
• комбіноване застосування мінеральних добрив із препаратами стресопротектної дії;
• диференціація доз та співвідношення елементів живлення (N:P, N:S) для різних умов вологозабезпечення;
• проведення позакореневих підживлень перед настанням стресових умов або після їх завершення.
«Головне — це зменшення емісії СО2, що пов’язано зі збереженням і накопиченням органічного вуглецю у ґрунтах, тому що він є поживою для ґрунтових мікроорганізмів, формує зернисту агрономічно важливу структуру ґрунту і забезпечує рослини необхідними мікроелементами», — зазначив Микола Мірошниченко.
Практичний досвід
Багато українських агрокомпаній уже запустили процеси відновлення родючості ґрунту в промислових масштабах. Зокрема, Михайло Журба, заступник керівника науково-дослідного відділу «Кернел», наголосив на ефективності поєднання мінеральних добрив з біопрепаратами, зокрема виробництва компанії БТУ-ЦЕНТР
А в компанії «Контінентал Фармерз Груп» уже застосовують диференційний підхід із живлення до кожного поля та меліоративні заходи з вапнування та водовідведення. Агрохолдинг системно моніторить ущільнення ґрунту та намагається мінімізувати ерозійні процеси завдяки безвідвальному обробітку, зменшує кількість проходів по полях. Водночас тут сіють сидерати, користуються компостами, дигестатами, системно працюють з деструкторами стерні (Еокстерн), РК-мобілізаторами (Граундфікс) та біофунгіцидами (Склероцид).
У компанії МХП активно використовують рідкі та тверді форми дигестату з біогазових установок. В агрохолдингу вже переконалися в ефективності такого органічного добрива, що легко засвоюється рослинами. Як розповів фахівець з розвитку інновацій МХП Андрій Кравчук, склад таких добрив добре збалансований, має оптимальний мікроелементний склад, медикотоксикологічні показники та ін.
На державному рівні
Як бачимо, зупинити деградацію ґрунтів можливо. Ба більше, відновлення їх родючості також цілком реальне. Втім, досягти позитивних результатів можливо лише завдяки співпраці. До процесу мають бути залучені не лише сільгоспвиробники, науковці, виробники ЗЗР, добрив та насіння, а й держава.
За словами Євгена Грицика, заступника директора департаменту контролю за використанням та охороною земель Держгеокадастру, наразі вже передбачено ухвалення проєкту Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони ґрунтів та відтворення їх родючості».
У документі йдеться про введення в дію до січня 2023 року системи моніторингу стану ґрунтів, гармонізацію показників якості ґрунту з ЄС, визначення рівня забруднення та оптимального вмісту поживних речовин, встановлення методів запобігання виснаженню ґрунтів і багато іншого.
Також важливим елементом державної політики є імплементація Стратегії сталого розвитку України до 2030 року.
Десять порад, як зупинити деградацію ґрунтів
1. Регулярний аналіз ґрунту.
2. Перехід на ресурсоощадні технології.
3. Точне землеробство.
4. Висівання покривних культур.
5. Правильна сівозміна.
6. Робота з рослинними рештками.
7. Застосування біологічних препаратів.
8. Оптимізація систем підживлення.
9. Регулювання кислотності ґрунту.
10. Компостування.
AgroTimes
