За останні дванадцять місяців ціни на основні добрива зросли орієнтовно втричі. Причини цього не раз обговорювали в експертній спільноті. Більшість учасників ринку посилаються на підвищення ціни газу і «змову виробників добрив». Ні те, ні інше не є правильним. Достатньо подивитися на динаміку цін на аграрному ринку чи ринку металів, щоб зрозуміти — причини явища глибші й менш передбачувані.
Читаючи міркування окремих експертів і політиків щодо підвищення цін на добрива, згадується анекдот про бабусю з насінням і курс долара. Пояснення просте: «Чому зросла ціна добрив? — Бо зросла вартість природного газу»! Думати так і тим більше будувати на цьому свою стратегію закупівель — небезпечно для аграріїв. Бо ціна природного газу регулює тільки собівартість виробництва добрив. У практичному сенсі це означає ситуацію, коли ціна газу може знизитись, а закупівельна ціна добрив — ні.
На рис. 3 наведено порівняння ціни природного газу й аміачної селітри. Графік чітко показує, як відрізняється динаміка підвищення ціни на добрива і природного газу (червона гістограма біля нульової відмітки праворуч).
Поточного року в усьому світі основним драйвером підвищення більшості цін на біржові продукти (зокрема добрива) є надмірна вільна кредитно-фінансова маса, що призводить до інфляції у світовому масштабі. За короткий час на ринку опинилися кілька трильйонів доларів/євро/ єн/фунтів, не забезпечених ростом товарної маси. Тому власники вільно конвертованих валют насамперед почали скуповувати сировинні активи для забезпечення власних економік. Не буде перебільшенням сказати, що субсидії європейським фермерам частково фінансують українські аграрії, які вимушені переплачувати за потрібні ресурси, продаючи реальний товар на світовий ринок.
Чинники ціноутворення
Для правильного розуміння ціноутворення на українські добрива за межею спекулятивного циклу варто розглянути основні чинники, що реально впливають на формування цінового коридору мінеральних добрив в Україні:
Собівартість виробництва. Синтетичний показник, який формується з багатьох складників, зокрема й вартості сировини. Чим більший виробник — тим більша собівартість його продукції. Тому такі підприємства, як група OSTCHEM або «Сумихімпром» не можуть дозволити собі тривалий час працювати за мінімальними цінами. Водночас для отримання обігових коштів або рівномірного завантаження виробничих потужностей великі підприємства можуть в окремі періоди реалізовувати продукцію навіть нижчу за собівартість;
Обсяг платоспроможного попиту на ринку визначає кількісний баланс добрив, які можуть бути реалізовані агарним підприємствам чи трейдерам. У разі обмеженого попиту починається боротьба за платоспроможного покупця. В Україні це майже завжди зводиться до цінової конкуренції;
За умови відсутності достатнього рівня платоспроможного попиту в Україні продукція українських хімічних підприємств реалізується на експорт. Формула реалізації: ціна внутрішнього ринку + витрати на транспортування на світовий ринок. Оскільки продаж на світовий ринок відбувається гуртовими партіями, ціна на експорт часто буває нижчою за ціну продажу українським споживачам;
Верхню межу цінового коридору визначає дисбаланс попиту і пропозиції на ринку. Локальні дефіцити добрив виникають в Україні майже кожен рік під час росту сезонного попиту з боку аграріїв;
Основним стримувальним чинником в останні кілька років в Україні була жорстка конкурентна боротьба між постачальниками добрив. Оскільки внутрішня пропозиція від українських виробників була обмеженою через малі виробничі потужності й монополізм, основним альтернативним каналом постачання добрив в Україну стали імпортери;
Купівельна спроможність аграріїв — це здатність аграрних підприємств купувати потрібні для роботи ресурси зі збереженням рентабельності. Існують математичні моделі, які дають змогу розрахувати рівень толерантності покупця до зростання ціни.
Коли добрива подешевшають
З урахуванням усіх викладених вище чинників можна дійти таких висновків:
• мінімальна ціна добрив перебуватиме на високому рівні через ціни на природний газ, енергію, логістику й інші чинники, що негативно впливають на собівартість виробництва добрив;
• на українському ринку сформувався дефіцит продукції. Великий попит і зупинка підприємств на світовому ринку знижують можливості імпортерів компенсувати цей дефіцит імпортними добривами. Головне, що добрива, які наразі імпортують в Україну, теж не є дешевими;
• українські виробники добрив перебувають у зоні ризику. Найімовірнішим сценарієм на зимовий період є директивне перерозподілення наявного в Україні газу і вугілля власного видобування на потреби житлово-комунального сектору. Можливо, що промисловість опиниться не лише в умовах підвищення цін на сировину, а й вимушено працюватиме в умовах жорстких лімітів. Або не працювати…
• найбільш спірним моментом є платоспроможність аграріїв. Про цей чинник у покупців і постачальників добрив склалися діаметрально протилежні думки. Проте фактом є те, що більшість аграріїв не планує відмовлятися від закупівлі добрив;
• чимало агарних компаній обрало стратегію перенесення закупівель на весняний сезон, щоб дочекатися падіння цін. Це створює ефект відкладеного попиту. Таким чином, товарний дефіцит ще більш загостриться.
Позитивні чинники, що давали б змогу прогнозувати швидке відновлення ринку і зниження цін на добрива, майже відсутні. Заяви представників фінансово-банківської системи не відрізняються послідовністю. Прогнозоване Міжнародним валютним фондом, Світовим банком та іншими інституціями зниження темпів відновлення зростання ВВП розвинутих країн свідчить про необхідність подальшого кредитно-фінансового стимулювання економік. Але саме це надмірне стимулювання починає обертатися дестабілізаційним чинником для відновлення постCOVІDної економіки. Сумнівно, що це відбудеться в першому півріччі 2022 року, але передумови для гальмування інфляції поступово формуються.
Попит на газ у Європі й Україні в зимовий період залежить від погодних умов. Починаючи з березня, можна очікувати збільшення доступного природного газу на ринку. Це дасть змогу європейським і, можливо, українським виробникам отримувати контрактний газ за більш прийнятними цінами. Але це не означає автоматичного зниження цін на мінеральні добрива.
Ми розглядаємо два основних сценарії розвитку цінової ситуації на українському ринку добрив. Перший: спекулятивна бульбашка за прикладом 2008 року — швидке підвищення ціни в 3–4 рази і такий самий швидкий обвал ринку до попереднього рівня. Але 2008 рік розвивався в умовах зростання кредитно-грошової маси на 30–40% і без впливу епідемії COVІD.
Тому більш імовірним є другий сценарій: розтягнуте в часі підвищення ціни, стабілізація й інтенсивне зниження до попереднього рівня, але помноженого на індекс інфляції. На прикладі аміачної селітри для України це може бути як 6500– 7500 грн/т у 2020 році та 11–14 тис. грн/т у 2022 році.
Після стабілізації ринку ціни можуть коливатися й далі в меншому масштабі.
Основним висновком станом на листопад 2021 року є те, що передумови для швидкої стабілізації ринку добрив і зниження цін майже відсутні. А проте лишається обмежений шанс на реалізацію швидшого сценарію «спекулятивної бульбашки». Однак, якщо «бульбашка» лусне, це може мати серйозні негативні наслідки для цілих галузей.
The Ukrainian Farmer
