Потрібна проста система реєстрації сезонних працівників
Нашому господарству вже 20 років, я намагаюся ставитися до негараздів із гумором –– інакше жодних нервів не вистачить. Але є питання, які печуть найбільше.
Одне з них –– ситуація із персоналом в агросекторі.
Такого дурисвітства, як у нас із сезонними робітниками, немає ніде. Наприклад, у США перед початком сезону працівник сплачує наперед податки, отримує картку і може з цією карткою працювати в будь-якого фермера. А в нас податкова дає мантру: треба оформити людей. На який термін я буду їх оформлювати? На тиждень? А потім мені доведеться їздити по всій області й шукати кожного з 20–30 оформлених, бо людина має власноруч написати заяву про звільнення. А спробуй знайти ту людину й отримати від неї заяву!
Відповідальні бізнесмени розуміють, що бюджет треба наповнювати. Але ж не в такий спосіб, коли податкова влаштовує засади, ловить людей по полях. Нерви і фермерам, і працівникам псують, а надходження –– мінімальні. Особисто я за систему, коли можна оформити дозвіл для працівника на тимчасову роботу на певний період, на певну кількість днів, сплатити податок (хай навіть наперед) і не мати клопоту.
Якби була створена проста система для реєстрації тимчасових працівників, бюджет отримав би мільярдні надходження. А так від фермерів вимагають оформлювати людей на тиждень на офіційну роботу –– то це треба буквально жити в податковій, щоб виконувати всі умови. Фермерам і так складно, для чого провокувати в них серцеві напади незрозумілими рейдами та перевірками?
Ми як фермери ніколи не мали на державу особливих сподівань. Завжди розвивалися за власні кошти, не брали кредитів. Колись я спитав у фермерів Нової Зеландії, як вони ставляться до державних дотацій. І вони відповіли, що дотації спотворюють економіку їхньої держави. Вони беруть кредити, хай навіть безвідсоткові, але в них є чітке розуміння: ці гроші треба віддати. Є розуміння, що треба працювати. А в нас пів країни чи більше –– це тимчасово непрацюючі. І всі хочуть дотацій.
Мені як фермеру від держави потрібні не дотації. Мені потрібно, щоб мої інтереси як виробника були захищені. Щоб я міг спокійно працювати, давати роботу людям і радіти тому, що вже зроблено.
Одного разу в Італії ми потрапили в невеликому містечку на свято винограду й вина. Коли святкування закінчилося, ми побачили, як група фермерів спілкувалася з чиновниками. Фермери розповіли, що з 9-го по 28-е серпня в них буде перевиробництво столового винограду, тож треба його відправити на експорт, куди завгодно. Я поцікавився, як відреагували чиновники. Ну як, відповіли мені фермери, взяли до виконання. Уявляєте? Взяли до виконання! Бо вони –– найняті урядовці, і вони краще знають, як розвантажити ринок. А в нас на ринку виноград –– грецький, черешні –– узбецькі. Український фермер зі своїм товаром має розбиратися сам, його ніхто не захищає.
У наших теплицях були вже сотні відвідувачів. У нас багато цікавих та унікальних для України проєктів, я активно ділюся власним досвідом вирощування ягід та винограду в соцмережах. Я побував у 65 країнах світу, дивився, як господарюють тамтешні фермери. Хочеться вірити, що колись і в нас чиновники будуть ставитися до роботи так, як їхні колеги в найрозвиненіших країнах ЄС та світу.