Різноманіття сортів мелітопольської черешні: клондайк та муки вибору

Словосполучення «мелітопольська черешня» вже давно є впізнаваним, подібно до «херсонських кавунів», «ялтинської цибулі» або «київського торта». Мелітопольці недарма називають черешню своїм «грошовим деревом», адже багато хто має свої статки саме завдяки торгівлі її плодами. У вересні 2020 року мелітопольська черешня отримала офіційне звання географічного бренду.

Міністерство розвитку економіки, торгівлі й сільського господарства України погодилося з висновком Інституту інтелектуальної власності й зареєструвало географічне зазначення «Мелітопольська черешня» для назви місця походження товару — черешня.

Утім, вибір сортів черешні дуже великий. Я виділяю серед них, наприклад, такі, як Рубінова рання, Казка, Валерій Чкалов, Ера, Шанс, Бігарро Бурлат, Простір, Червнева рання, Електра, Забута, Дилема та багато інших.

Мелітопольська черешня не росла тут споконвіку, вона є інтродукованою для Південного Степу. Її почали вирощувати лише наприкінці 19 ст. І, як завжди трапляється з вдалими проєктами, рушійною силою було не намагання швидко й легко заробити, а бажання молодого земського лікаря Андрія Корвацького збагатити раціон місцевого населення корисними продуктами.

На території мелітопольського повіту у 19 ст. практично не було води, її називали «маленька Сахара». Сильні вітри-суховії виснажували землю селян, їжа була убогою (перетерте зерно — кондер), що призвело до того, що в 1840-х роках населення масово хворіло на цингу. Мелітополь був місцем заслання для людей з прогресивними політичними переконаннями, саме так тут опинився і Корвацький.

Він зрозумів, що у дуже посушливих умовах півдня Степу України більш гарантовано можна отримувати вітаміни не з овочів, які гинули через нестачу води, а з фруктів. Щоб позбавити місто й сільгоспугіддя від наносного піску (про який і досі залишилися згадки у вигляди географічних назв Піщане, Шелюги), Андрій Васильович вирішив, що фруктові дерева своїм корінням будуть зміцнювати ґрунт і стануть природною перешкодою для ерозії. А їхні плоди стануть відмінною профілактикою цинги.

У 1887 році на піщаних ґрунтах на північ від Мелітополя він посадив дослідний сад і розсадник. Разом із сортами яблуні, груші, абрикоси, персика, сливи і вишні Корвацький замовив 20 сортів черешні, серед яких були: Франц Йосип, Жабуле, Вільгельміна Клайндінст, Рамон Олива, Ельтон, Гедельфінгенська, Чорний орел, Дрогана жовта та її клон Наполеон біла, Цешенская октябрьская.

За майже 90 років мелітопольські селекціонери передали в Державне випробування близько 150 сортів черешні, з яких більше ніж 50 були в різний час районовані. Станом на 20.04.2021 у «Державному Реєстрі сортів рослин, придатних для Поширення в Україні» є 18 мелітопольських сортів черешні, що становить 64% вітчизняного сортименту.

Сучасні сорти — це перше й друге покоління стародавніх західноєвропейських, адже для створення сорту черешні за сприятливих умов треба 35–45 років. Якщо проаналізувати їх родоводи, ми побачимо, що основними сортоутворювальними сортами були: за материнську форму — переважно німецький сорт Дрогана жовта зі своїм клоном — сортом Наполеон біла, а за батьківську українські селекціонери найчастіше використовували сорт Валерій Чкалов. Він був отриманий від вільного запилення сорту Рожева кавказька (але є версія, що це був сорт Кримська чорна, синоніми — Татарська чорна, Наполеон чорна, який на початку 20 ст. був широко розповсюджений у світі). Як батьківські форми також залучали чеський сорт Франц Йосип (Францис), сорти Французька чорна, Жабуле, Рання Маркі й деякі інші.

Незважаючи на таку відносно невелику кількість вихідних сортів, протягом двох генерацій було отримано величезне різноманіття гібридів, що відрізняються за строком достигання, формою плода, його розміром, щільністю м’якоті та смаком. Утім, практично усі сорти за вирощування на сіянцях вишні магалебської (антипки) мають об’ємну, характерну для виду, крону, плодоносять на букетних гілочках і однорічному прирості, є зимо- і посухостійкими, високою мірою стійкі до моніліозу й кокомікозу та є самобезплідними й потребують запилювачів. У плодоношення на згаданій підщепі більшість сортів вступає на 4–5-й рік і швидко нарощує урожайність.

Чималий вибір сортів може вважатися як перевагою, так і недоліком, бо таке різноманіття ускладнює вибір. Тому під час проєктування конкретного насадження доцільно консультуватися із селекціонерами-сортознавцями, щоб черешня не тільки дарувала користь для здоров’я, а й справді була «грошовим деревом» для бізнесу.