Які переваги рідкофазної та твердофазної анаеробної ферментації

Біогазові технології передбачають ферментацію органічних відходів специфічними культурами анаеробних бактерій, у результаті якої отримують біогаз і знезаражені органічні добрива.

Сировина для ферментації має містити достатню кількість органічних речовин, які можуть бути розкладені анаеробними бактеріями, пише журнал «Наше птахівництво».

Найбільший вихід біогазу можна отримати за ферментації жирів, хоча процес їхньої ферментації триває порівняно повільно.

Набагато швидше відбувається метагенез білків і вуглеводів, хоча вихід біогазу при цьому менший. Лігнін, якого багато у деревині, деревній стружці, деяких видах підстилки, практично не піддається ферментації без попередньої підготовки.

Усі технології анаеробної ферментації можна розділити на рідкофазні та твердофазні. У рідкофазних системах ферментація здійснюється за вмісту сухих речовин у субстраті менше ніж 10%. Такі системи вважають ефективнішими з точки зору швидкості проходження процесу метагенезу та виходу біогазу.

Основний недолік рідкофазних систем – велика кількість і висока вологість залишкової фракції (дигестату).

У твердофазних системах процес ферментації повільніший, він здійснюється за вмісту сухих речовин у межах 15-70%. Такі системи застосовують на звалищах органічних відходів, під час ферментації деяких видів сільськогосподарських відходів, наприклад підстилкового посліду. Основна їхня перевага – менший вихід рідкої фракції дигестату.

Тривалість анаеробної ферментації залежить від виду сировини й обладнання, й може сягати 20-120 днів. Пришвидшити її можуть механічні, фізичні, термічні, хімічні та ферментативні методи попередньої підготовки сировини.

Як повідомлялося, з 1 тонни відходів забою птиці можна виробляти до 300 куб. м метану.