Які переваги й недоліки різних типів ферментації соєвих кормових продуктів

Соєві кормові продукти – макуха, шрот, повножирова соя, соєві боби – часто містять антипоживні речовини, що знижує ефективність їхнього використання в кормах для птиці.

Про це пише журнал «Наше птахівництво».

Антипоживні речовини містять інгібітор трипсину, фітоестрогени, лектини, фітинову кислоту, гліцини та деякі інші. Інгібітор трипсину знижує перетравлювання протеїну корму. Фітоестрогени негативно впливають на відтворні показники. Лектини заважають засвоєнню поживних речовин у тонкому кишківнику. Фітинова кислота робить фосфор і цинк менш доступними для птиці. Два основних соєвих антигени – гліцин та β-конгліцинін – можуть спричиняти алергічну імунну відповідь у птиці. Ферментація (мікробне бродіння) дозволяє інактивувати чи мінімізувати антипоживні чинники.

Для перероблення соєвих продуктів можна використовувати рідкофазну (занурену) чи твердофазну ферментацію.

У першому випадку процес ферментації відбувається в рідкому середовищі. Перевагами ферментації в зануреному середовищі – це можливість точнішого дотримання параметрів процесу та більша їх рівномірність в усьому обсязі продукту. Основні недоліки – складніше й дорожче обладнання, значний обсяг рідких стоків, більші витрати на висушування ферментованого продукту.

Твердофазну ферментацію виконують у твердому, сипкому або пастоподібному середовищі вологістю 30-80%. До її переваг можна віднести вищу продуктивність та меншу собівартість процесу. Ферментацію здійснюють за допомогою спеціальних культур грибних мікроорганізмів або бактерій. Умови ферментації та харчові якості одержуваних таким чином продуктів можуть змінюватися залежно від типу мікроорганізму, що використовується.

Як повідомлялося, деякі фітобіотики діють як антиоксиданти в кормах для птиці.