Уміст сирого жиру в соняшниковому шроті буває вшестеро вищим за норму

Показник сирого жиру в соняшниковому шроті, який використовується як концентрований корм у годівлі тварин, часто перевищує його нормований рівень. Причому він може перевищувати 10% – більше, ніж ушестеро за норму.

Хоча жирні кислоти, що входять до складу жирів, є важливим джерелом енергії й інтенсивно використовуються печінкою тварини, проте ця функція обміну речовин стає патологічною для ВРХ із надлишковою масою тіла, особливо за незбалансованої годівлі й підвищеного жирового обміну.

Жирні кислоти, які не використалися на синтез глюкози в печінці, перетворюються на кетонові тіла (ацетон, бета-оксимасляна і ацетооцтова кислоти).

Разом із тим ненасичені жирні кислоти (олеїнова, лінолева, ліноленова, арахідонова) мають надходити в організм тварини у відповідній кількості.

Важливо також звертати увагу на показники якості жиру, і насамперед кислотне та перекисне число. Перше нормується державним стандартом і для соняшникового шроту, збагаченого ліпідами, не має перевищувати 30 мг КОН/г.

Дослідження, проведені в Інституті кормів та сільського господарства Поділля НААН, показали, що цей показник за зберігання соняшникового шроту у відповідних умовах усе одно збільшується. Причому в шроті з умістом сирого жиру 0,77% кислотне число після трьох місяців зберігання підвищується в 1,4 раза, а в шроті, вміст жиру в якому становить 10,23%, – у 2,7 раза.

Отже, ці показники підкажуть, чи були дотримані умови зберігання соняшнику та продуктів його переробки.

AgroTimes