Силосний інокулянт запобігає втратам ферментації

Ферми забагато інвестують у вирощування високоякісних кормів у полі, щоб втратити цінність кормів під час зберігання. Менеджмент силосування впливає на те, яка частина поживної цінності, зібраної з поля, зберігається, а яка втрачається, пише журнал The Ukrainian Farmer.

Різниця між вагою корму, закладеного на зберігання, та силосу, використаного для годівлі, називається угаром, або втратами ферментації. Цю різницю практично неможливо побачити й навіть усвідомити, що сталася втрата, якщо не вести точний облік ваги чи не позначати зменшення висоти шару силосу на стінках траншеї. Зменшення виражається як відсоток втраченої ваги.

До прикладу, якщо було заготовлено 20 тис. тонн силосу, а згодовано лише 18 тис. тонн, то втрачені 2 тис. тонн ‒ це 10%-й угар.

Втрата силосної маси внаслідок угару ‒ це втрата поживності. Угар ‒ це кількість сухої речовини, втраченої внаслідок активності гнильної мікрофлори, допоки ферментація не стабілізує силосну масу шляхом зниження рН. Гнильні бактерії не використовують воду, клітковину, жир, золу й білки ‒ вони споживають тільки суху речовину з корму.

Втрати відбуваються по всій масі силосу від скошування й до завершення ферментації. Тому швидкість ферментації критично важлива, і для цього треба застосовувати високоефективний силосний інокулянт.

Втрати ферментації часто є прихованими: їх складніше побачити, чим більший обсяг заготовленого силосу. Водночас чим більший курган або траншея силосу, тим вищий ризик фінансових втрат. На молочних фермах втрати від угару зазвичай сягають 5-25%.

Частина протеїну також може розкластися через неефективну ферментацію, і це ‒ головна причина, щоб обробляти інокулянтами сінаж люцерни. Таке ж оброблення необхідне й для кукурудзяного силосу, щоб запобігти втратам енергії внаслідок роботи гнильних бактерій.

Раніше ми писали, як підвищити кормову цінність силосу.