Сказ у ВРХ може перебігати у тихій або буйній формі

Велика рогата худоба має високий ступінь сприйнятливості до вірусу сказу. З 2016 по 2024 роки в Україні зафіксовано 418 випадків цієї хвороби серед ВРХ, тобто у середньому 50-53 випадки на рік.

Про це пише журнал The Ukrainian Farmer.

Основні джерела зараження ‒ дикі м’ясоїдні тварини: лисиці, вовки, єнотоподібні собаки, а також бродячі й здичавілі собаки й коти, які можуть вільно потрапити на територію ферми. У зоні підвищеного ризику ‒ господарства біля лісових масивів, покинутих територій або в районах із високою щільністю популяції диких м’ясоїдних.

Інфікування відбувається через укуси, подряпини чи контакт слини хворої тварини з пошкодженими шкірними покривами.

Сказ спричиняють нейротропні РНК-віруси роду Lyssavirus. В організмі збудник поширюється периферичними нервами зі швидкістю 8-20 мм на добу до центральної нервової системи. Патогенез характеризується специфічним ураженням нейронів довгастого мозку, гіпокампа й кори великих півкуль. У результаті порушується поведінка тварини, виникають гідрофобія та паралічі.

У корів хвороба може перебігати в буйній або тихій формах, остання трапляється частіше. У разі буйної форми спостерігається різке збудження, агресивність, спроби нападу на інших тварин, підвищене слиновиділення, порушення ковтання й неадекватна поведінка.

Для тихої форми характерні пригнічений стан, апатія, відмова від корму, гіпотонія рубця, а також розвиток маститу.

За прогресування сказу з’являються хитка хода, парези та паралічі кінцівок, що зрештою призводять до загибелі тварини протягом 10-14 днів.

Симптоми сказу не завжди специфічні й можуть нагадувати інші захворювання, які також супроводжуються нервовими явищами, як-от ботулізм, хвороба Ауєскі, лістеріоз, нервова форма кетозу, травми головного мозку, отруєння тощо. Саме тому остаточний діагноз на сказ підтверджують тільки за результатами лабораторних досліджень, виконаних в уповноваженій лабораторії Держпродспоживслужби.