Потреба в глюкозі після отелення зростає вдвічі-втричі

Після отелення організм корови неминуче переживає негативний енергетичний баланс ‒ і це тільки частина проблеми. Головним чинником розвитку кетозу стає різке посилення глюконеогенезу ‒ синтезу глюкози печінкою, коли надходження пропіонату з рубця зменшується через низьке споживання сухої речовини, а потреба в глюкозі стрімко підвищується.

Про це пише журнал The Ukrainian Farmer.

У жуйних тварин глюкоза практично не надходить із корму: більшість вуглеводів ферментується мікробами рубця до летких жирних кислот (ацетату, пропіонату, бутирату), і тільки пропіонат є прямим глюкогенним субстратом.

Потреба в глюкозі після отелення зростає вдвічі-втричі, оскільки вона ‒ основний компонент для синтезу лактози й головне джерело енергії для імунної системи, активованої у відповідь на післяотельні запальні процеси.

У перші дні після отелення печінка корови компенсує брак глюкози шляхом мобілізації жиру з депо, що підвищує рівні неестерифікованих жирних кислот (NEFA) й кетонових тіл. Активація глюконеогенезу за дефіциту пропіонату призводить до значного метаболічного навантаження на печінку: вона має одночасно переробляти NEFA, утилізувати кетонові тіла та підтримувати стабільний рівень глюкози, працюючи на межі своїх можливостей.

Наслідком є підвищення активності АСТ і АЛТ, порушення енергетичного обміну та розвиток субклінічного чи клінічного кетозу. Втрата контролю над глюкозним балансом у цей період ‒ одна з основних причин зниження продуктивності корови, порушення репродуктивної функції та підвищення захворюваності.

У такій ситуації особливий інтерес становлять стратегії, що забезпечують стабільне й безпечне надходження глюкози, не перевантажуючи печінку корови.

Як повідомлялося, селекція має стати головною у профілактиці хвороб корів у післяотельний період.