Пік зараження індиків малофагозами припадає на ранню весну й осінь

Малофагози реєструються в індиківничих господарствах по всій Україні. Малофаги ‒ збудники хвороби ‒ найпоширеніша група постійних ектопаразитів птиці, розвиток яких перебігає на тілі хазяїна.

Про це пише журнал «Наше птахівництво».

Зазвичай інвазується птиця, старша за три місяці, проте за високої інтенсивності інвазії ектопаразитів виявляють і на молодших особинах. На індиках паразитують пухоїди з родини Menoponidae та піроїди з родини Philopteridae.

Збудники зазвичай видоспецифічні, проте можуть паразитувати й на нехарактерних видах птиці.

Малофагоз характеризується сильним свербежем, занепокоєнням, гіперкератозами, розчісуванням і дерматитами, частковою втратою пір’я та зниженням продуктивності індиків.

Малофаги ‒ безкрилі жовтувато-коричневі чи безбарвні комахи завдовжки до 11 мм ‒ кріпляться до пір’я птиці, розвиваються з неповним перетворенням. Самка відкладає білуваті овальні яйця купками на шкіру чи пір’я. Через 4-20 діб із них виходять личинки, зовні подібні до дорослих комах. За 2-3 тижні личинки перетворюються на імаго.

Основна частина малофагів локалізується в ділянці куприкової залози, клоаки на задній, нижній, боковій частинах тіла, у підкрильних ділянках. Паразити живуть на тілі місяцями, живлячись борідками, пухом, епідермісом, кров’ю, що виступає з ранок. Вони постійно подразнюють шкіру, спричиняють лущення епідермісу, випадіння пір’я. Це, своєю чергою, знижує продуктивність, гальмує ріст і розвиток молодняку індиків.

Переважно джерелом інвазії є хвора доросла птиця. Пік інвазії припадає на ранню весну й осінь. Інтенсивність інвазії у самців вища, бо вони є паразитоносіями.

За значної інвазії птиця розкльовує ділянки свербежу, що спричиняє ціаноз гребеня та сережок, катаральні та фібринозні кератокон’юнктивіти.

У разі загибелі живителя основна частина малофагів гине разом із ним.

Раніше ми писали, як запобігти респіраторному мікоплазмозу в індиків.