Інтраокулярна вакцинація – найефективніша у профілактиці респіраторних захворювань птиці

За вакцинації поголів’я птиці проти хвороби Ньюкасла, інфекційного бронхіту та інфекційного ларинготрахеїту вдаються до інтраокулярного методу – закапування в око, пише журнал «Наше птахівництво».

Імунна відповідь базується на утворенні як гуморального, так і місцевого імунітету. Гуморальний імунітет утворюється за впливу на гардерову залозу відносно високої кількості вірусу. Місцевий імунітет утворюється внаслідок досягнення вакциною слизової оболонки носа і верхніх дихальних шляхів через носослізний канал.

Цей метод є найефективнішим у профілактиці респіраторних захворювань птиці. Основним недоліком методу є значні затрати праці під час вакцинації.

Інтраназальну й інтраокулярну вакцинацію застосовують у господарствах, неблагополучних щодо хвороби Ньюкасла, оскільки вони дають змогу досягти швидкого захисту поголів’я – через 6-12 годин.

Для зручності роботи фіксаторів і вакцинаторів перед вакцинацією птицю ізолюють на невеликій території. Використовують сітки чи залізні перегородки заввишки 1 м, які розділятимуть вакциновану і невакциновану птицю.

Температура розчинника має бути нижчою 15 °С. Розчин вакцини використовують протягом 30-45 хвилин.

Вакцинатор тримає голову птиці горизонтально та наносить краплю в око і рахує: «один, два», а потім відпускає птицю. Після внесення вакцини в око птицю витримують мінімум 2 с. Завдяки миганню перетинки і повік розчин вакцини розповсюджується по кон’юнктиві.

Для профілактики задухи внаслідок скупчення птиці вакцинацію проводять при слабкому освітленні. Вентиляцію й опалення не вимикають.

Одна з головних умов якісної вакцинації — надійне відмежування вакцинованої птиці від не вакцинованої.

Нагадаємо, наслідки інфекційного бронхіту курей у молодої птиці значніші, ніж у дорослої.