Інфекційний гідроперикардит зазвичай перебігає в асоціації з іншими захворюваннями

Інфекційний гідроперикардит (гепатит із тільцями-включеннями) ‒ інфекційне висококонтагіозне захворювання насамперед бройлерів, яке характеризується накопиченням у перикарді трансудату, гепатитом, асцитом і нефрозонефритом.

Про це пише журнал «Наше птахівництво».

Певний час для птиці вважалися патогенними віруси II групи (СЗН-76), а аденовіруси I групи ‒ слабопатогенними. Перебіг захворювання зазвичай спостерігали в латентній формі. Проте наприкінці 1980-х років було визначено зв’язок аденовірусів I групи з інфекційним гідроперикардитом курчат.

В організмі інфікованої чи вакцинованої проти цього захворювання птиці утворюються вірус-нейтралізаційні, комплементзв’язувальні та преципітувальні антитіла. Віруси розмножуються на культурі клітин печінки, нирок, селезінки й курячих зародків, спричиняють зміни клітин, типові для аденовірусів: округлення клітин, опалесценцію тощо.

Економічні збитки від інфекційного гідроперикардиту важко визначити, бо зазвичай він перебігає в асоціації з іншими захворюваннями. Збудник часто виділяють від птиці, яка нездужає через хворобу Марека та Ньюкасла, колібактеріоз, сальмонельоз тощо.

Для запобігання ензоотичним спалахам інфекційного гідроперикардиту слід застосовувати всі доступні методи профілактики, передусім організаційно-господарські й ветеринарно-санітарні заходи. Крім того, під час профілактичних заходів слід ураховувати можливість трансоваріального передавання інфекції.

Як повідомлялося, CELO-інфекція патогенна і для зародків, і для курчат.