Для оцінювання імунного статусу птиці беруть тести першого й другого рівнів

Природний імунітет птиці характеризується трьома рівнями захисту. Вони різні за механізмами, а об’єднує їх те, що вони постійно наявні в організмі й миттєво відповідають на дію патогенів; вони неспецифічні та не мають пам’яті.

Про це на Міжнародному практичному форумі «Poultry Farming. Бройлер/Несучка» розповів Олег Віщур, завідувач лабораторії імунології Інституту біології тварин НААНУ.

Специфічна імунна відповідь пов’язана з В-лімфоцитами й імуноглобулінами різних класів, лімфокінами та цитокінами.

Адаптивний (специфічний) імунітет зберігає багато механізмів вродженого імунітету, потрібних для елімінації патогенних чинників. Крім того, має три важливі властивості: специфічність, імунологічну пам’ять, здатність розрізняти своє від чужого.

Імунна система функціонує цілісно за принципом з’єднаних судин. Важливо оцінювати імунний статус птиці, бо ці дані можуть характеризувати аутоімунні процеси.

«Наприклад, підвищення лейкоцитів чи імунокомпетентних клітин може свідчити про хронічні запальні процеси. Тому правильно враховувати активність імунної системи, яку ми пов’язуємо з імунним потенціалом», – зауважив Олег Віщур.

Для оцінювання імунного статусу птиці беруть тести першого й другого рівнів. Тести першого рівня визначають грубі порушення імунних функцій, а тести другого – механізми виявлених порушень.

Оцінюючи імунний статус, обов’язково слід ураховувати функціональний стан імунної системи, наголосив експерт. Функціональний стан імунної системи оцінюють за вмістом кінцевих продуктів імунних реакцій: гуморальна ланка – класи й підкласи імуноглобулінів; клітинна ланка – імунокомпетентні клітини та їхні медіатори.

Раніше ми писали про те, що передбачає холістичний підхід до визначення здоров’я птиці і тварин.