Вставка між прищепою груші та підщепою айви обходить несумісність

Спеціальний компонент між прищепою та підщепою інтенсивної груші допоможе обійти їх несумісність і відмовитись від шпалери.

Про це в статті в журналі «Садівництво по-українськи» пишуть Микола Матвієнко, Юлія Ходаківська та Зіна Іскренко, співробітники Інституту садівництва НААН.

Вони зауважують, що для закладання  інтенсивного саду зерняткової культури, потрібні саджанці на слаборослих клонових підщепах. Це, як правило, 1–2-річні кроновані саджанці (4−6-бічних пагонів, діаметр штамба в зоні кореневої шийки від 15−17 мм). Рослини виготовляють за допомогою зимового щеплення та окулірування. В результаті після дорощування у шкілці отримують однорічний саджанець із дворічною кореневою системою. Дерева на клонових підщепах вступають у плодоношення швидко, вже на 3−4-й рік. Їм властивий помірний ріст — саме це й дозволяє їх розташовувати в інтенсивному саду щільно. 

«Утім, корені більшості таких підщеп витримують тимчасове зниження температури ґрунту лише до –9 °C. А для інтенсивної груші, яку вирощують на айвових підщепах, ще й треба використовувати шпалеру. Таке дерево менш зимостійке і вимогливіше до забезпечення вологою. До того ж деякі помологічні сорти груші ще й погано суміщаються з айвою або й узагалі несумісні. Проте фізіологічну несумісність прищепи й підщепи можна обійти, застосувавши інтеркаляр — вставку із сорту, що сумісний з обома компонентами рослини. Такі саджанці називають трикомпонентними», – зазначають автори.

Дослідники відзначають, що трикомпонентний саджанець груші на основі сіянцевого кореня та карликової вставки можна виростити за два роки й без шпалери. Для цього зимове щеплення поєднують із літнім окуліруванням.

Читайте також: Товщина має значення для штамбу фруктових дерев