У ґрунтах для фундука повинні бути кальцій і магній

Потенціал сортів фундука можуть розкрити чорноземи типові середньогумусні й чорноземи звичайні середньогумусні глибокі важкосуглинкові й легкоглинисті на лесах. Ці ґрунти поєднують оптимальні агрофізичні властивості, багаті елементами живлення і мають відносно добру зволоженість, достатню для вирощування фундука у богарних умовах (без зрошення).

Кліматичні зміни останніх десятиліть, супроводжувані погіршенням гідротермічних умов теплого періоду посунули південну межу богарного фундуківництва на північ, проте вимогливість цієї культури до ґрунтів нікуди не зникла. Більшість ґрунтів в Україні достатньо родючі, і з крапельним зрошенням можна отримувати високі врожаї й у південніших регіонах.

Дуже часто зустрічаються твердження, що рН ґрунту під фундук має бути 6,8-7,2, тобто реакція ґрунтового розчину повинна бути нейтральною. Це не зовсім так, і певною мірою схоже на міф.

Фундук як культурна ліщина є результатом певної гібридизації ліщини звичайної, яка прекрасно росте на лісових ґрунтах із рН 5,5-6,5, і ліщини крупноплідної та понтійської. Остання поширена у південних регіонах на вапнякових ґрунтах із рН 7,5-8.

Головне, щоб у ґрунтах був кальцій і магній, які потрібні цій рослині. Якщо рН менший за 5,5, варто поміркувати про меліорацію, тобто вапнування, а якщо понад 8 – не варто вирощувати фундук, оскільки у ґрунті для нього різко знижується доступність мікроелементів, особливо бору і цинку, а також з великою ймовірністю можуть бути ознаки засолення, чого культура не переносить.

Для вапнування кислих ґрунтів краще використовувати магнієвмісні меліоранти (доломіт), бо фундук чутливий до нестачі магнію.

Своєю вимогливістю до реакції ґрунтового розчину й обов’язкового вмісту у ґрунті кальцію і магнію фундук певною мірою нагадує сливу.