Плоди малини, утворені після самозапилення, дрібніші

Малина, незважаючи на те, що є самоплідною породою (зав’язує плоди після запилення квітів власним пилком), пристосована і до приймання чужого пилку. Її приймочка маточки стає сприйнятливою ще до того, як у такій квітці відкриються всі пиляки. Це дає шанс на запилення пилком стороннього сорту і може принести значну користь.

Пилок може походити з пиляків тієї самої квітки, з інших квітів цієї самої рослини, з квітів інших рослин того самого сорту або з квітів іншого сорту.

У дослідах, проведених на восьми сортах червоної малини, серед яких були Поляна, Полка й Лачка Редзейова, квіти вручну запилювали пилком, що походив із різних джерел.

У результаті спостерігалося значне коливання розмірів плодів і кількості насінин у плоді – показники залежали від походження пилку. Плоди, що утворювалися після самозапилення, були дрібнішими й містили менше насінин, тим самим урожай плодів із одиниці поверхні вирощування був нижчим.

Це явище слід брати до уваги за сучасного культивування малини у монокультурі, коли плантації вирощують під накриттями (у теплицях або поліетиленових тунелях), а плоди утворюються переважно у результаті запилення власним пилком (самозапилення).

Зазвичай у таких умовах із організаційних міркувань вирощується лише один сорт малини. У момент розпускання квітів усі приймочки є чутливими. Натомість пиляки починають розкриватися по черзі, від самого крайнього на мутовці.

Інші досліди, проведені на малині, засвідчили, що явище metaxenia (вплив пилку сорту-запилювача) в окремих варіантах запилення проявилося вищою середньою масою плодів і більшою кількістю окремих плодиків у багатокістянці. При цьому у решті комбінацій схрещування ефект був менш виразним. На прояв цього явища з меншою чи більшою силою впливали й погодні умови у роки дослідів.