Якщо не розвивати бізнес, нам не буде чим підтримувати ЗСУ
Сьомий місяць повномасштабної війни на території України не лише вичерпує ресурси, але й привів до того, що бізнес став адаптуватися під ситуацію. При тому, що, до прикладу, Володимир-Волинська птахофабрика живе швидше за принципом step-by-step, але це вже – позитивне зрушення, як порівняти з тим, де були наприкінці лютого-березня.
Про тодішню ситуацію я розповів у попередній публікації. Зараз хотів би зосередитися на соціальній відповідальності, яку довелося не лише усвідомити, але й не було часу ретельно проаналізувати – потрібно було негайно включатися у допомогу країні й ЗСУ.
І тоді, і зараз я переконаний у тому, що бізнес має допомагати державі, ЗСУ та цивільному населенню. Цю ж позицію поділяє і команда, яка працює на птахофабриці, тому тут швидко зрозуміли, хто який напрямок візьме і буде за нього відповідати. Звичайно, частина команди покинули Україну разом із сім’ями, дехто повернувся, дехто залишився в ЄС.
Однак ми не мали права зупинитися, дозволити собі паузу, адже розвиток бізнесу і допомога ЗСУ – взаємозалежні речі. Тобто якщо ми не розвиватимемо бізнес, то нам нічим буде допомогти ЗСУ.
Тому з одного боку, бізнес опинився у надскладних умовах для функціонування і збереження ресурсу, а з іншого – треба було робити все можливе, аби захистити середовище, де він функціонує. Якщо в цій ситуації перестати підтримувати бізнес-середовище, промисловість, настане момент, коли вичерпаємо власні ресурси й змушені будемо йти з ринку.
До слова, вже зараз зароджується нова форма ринку, бізнесу та розвитку – маю на увазі державний ринок. Отже, ми маємо щоденно розвивати бізнес, адже це – конкурентне середовище. Ті, хто залишився на ринку, продовжують конкурувати, і, я б сказав, зараз ще більше борються за покупця, щоб виживати й триматися.
Відчуваючи власну соціальну відповідальність і розуміючи, можливо, не досконало всю складність ситуації, Володимир-Волинська птахофабрика і наша команда роблять все, аби наблизити перемогу України. В перший день агресії рф, підприємство перерахувало 1 млн грн до одного з благодійних фондів. За ці кошти волонтери придбали багато корисних речей і для ЗСУ, і для Тероборони столиці: акумулятори для БТР, форму, квадрокоптери, бронежилети, фототехніку для ЗСУ, будівельні матеріали та багато іншого.
Від підприємства надавали в користування військовим і техніку для виконання певних робіт (трактори, екскаватори, крани тощо), і допомагали командою з ремонтом транспортних засобів для армії.
Також вважаю, що вкладати в захист України суто ресурс підприємства є помилковою стратегією, що погіршує стан бізнесу. Тому ми з командою напрацювали схему, де напрями роботи розділені. Де є можливість без шкоди підприємству допомогти, залучаємо цей ресурс. Іншу частину допомоги беру на себе особисто: наприклад, придбання форми для військовослужбовців, автомобіля, касок, тактичних навушників тощо. Крім цього, на початку літа почали отримувати запити про допомогу від лікарень, де військовослужбовці проходять реабілітацію.
З останнього, що ми робили разом із командою, – це придбання авто для однієї з бригад. Частина команди зібрала кошти, решту дофінансував особисто і підтримав її ініціативу.
Зараз ми спостерігаємо ситуацію, коли бізнес об’єднується для допомоги ЗСУ, але продовжує конкурувати за покупців в Україні, яких стало менше через евакуацію до західних областей України і до Європи.
Знаю, що роботи попереду ще більше, ніж уже зроблено. І ми повинні докласти зусиль, що в наших можливостях, для країни.