Вплив посухи на врожай не зміг нівелювати навіть No-Till
Цього року в нашому регіоні з 9 серпня аж до 5 жовтня узагалі не було опадів, і ця посуха супроводжувалася високими температурами повітря, так що нівелювати її вплив на рослини не зміг навіть No-Till. Хоча зазвичай в умовах дефіциту опадів саме «нульова» технологія показує кращі результати. Утім, цього року по всіх культурах ми отримали урожайність на рівні з господарствами, що працюють за «класикою». Далося взнаки й те, що у попередні два роки ми економили на міндобривах.
Найбільше через серпневу посуху і спеку в нас постраждала соя. Ми сіємо пізні сорти, тож через аномально високі температури повітря та відсутність опадів у серпні мали великий відсоток абортації. Це процес, коли в сої вже зв’язалися боби, але через несприятливі умови вона їх просто скидає. Розраховували, як завжди, на врожайність 2,7-3 т/га, а отримали всього 2 т/га.
Щодо кукурудзи, то після місяця спеки, коли температура повітря щодня була на рівні 33-35°С, ми недоотримали близько 30% урожайності. І якщо на ранніх гібридах уплив таких погодних умов був менш помітний, то гібриди з ФАО 300-320 постраждали найбільше. Відтак, за внесення всього 60 кг/га діючого азоту без фосфору й калію найкращі поля дали 7,5 т/га, а середня врожайність – на рівні 6 т/га. Господарствам, які встигли зібрати кукурудзу у вересні вдалося заощадити на досушуванні, адже вони молотили кукурудзу із базовою вологістю. Ми ж після збирання соняшнику одразу почали молотити сою, якої в нас було багато, тож на збирання кукурудзи не вистачило комбайнів. Хоча вже у вересні всі гібриди з різним ФАО мали вологістю 14%. А потім 7-8 жовтня у нас за два дні випало 50 мм опадів і вологість кукурудзи зросла до 16-17%. З такою вологістю ми й збирали, що, я вважаю, теж непогано.
Недобір урожаю цього року маємо також і по озимій пшениці, але здебільшого через травневі заморозки. Починаючи з 5 і по 10 травня у нас щоночі трималася температура повітря на рівні мінус 3°С. Пшениця на той час уже виходила в трубку, і оскільки посіви були розташовані в низині, рослини зазнали істотного стресу. А потім ще й спека далася взнаки.
А ось соняшник цього року вдався. Останнім часом ми сіємо виключно високоолеїнові гібриди. Цього року сіяли по три гібриди за трьома технологіями – класика, сульфо та імі-соняшник. Кожного року здаємо насіння на аналіз в лабораторію, і цього року, якщо порівнювати з двома попередніми, ми отримали рекордні показники олійності та вмісту олеїнової кислоти. Найвищий показник олійності в нас – 53%, а в середньому отримали 49-50%. Тож на соняшнику спека дала свої плюси, хоч і забрала трохи врожайності.
Наприклад, цього року ми продавали високоолеїновий соняшник з олійністю 49% і вмістом олеїнової кислоти 84,5% за ціною 29,8 тис. грн/тонна. Для порівняння, вартість лінолевих гібридів становила 24,5 тис. грн/тонна. А якщо ще додати 300 грн/тонна премії за кожен додатковий відсоток олійності (все, що вище 48%), виходить що премія за соняшник у нас цього року на рівні 20%.
Негативно вплинула посуха і на сівбу озимих. У серпні в нас випало три дощі: 3 серпня – 8 мм, 4 серпня – 6 мм, 9 серпня – 10 мм, тобто в сумі за 6 днів – 24 мм. Ріпак ми почали сіяти 12 серпня, коли вже денні температури повітря були на рівні 34-35°С, тож волога дуже швидко випарувалася, а наступний дощ пройшов аж 5 жовтня. Зважаючи на такі умови, ми посіяли всього 50 га ріпаку і отримали нерівномірні сходи. Посіви дещо вирівнялися після дощів, коли 5-7 жовтня в сумі впало 50 мм. Нині озимий ріпак має максимум 4 листочки, а це дуже ризикована фаза розвитку для перезимівлі. Та поки що серйозних загроз для посівів не було.
Пшеницю озиму ми посіли, як і планували, на площі 230 гектарів. Але якщо в попередні роки попередником пшениці була традиційно соя, то цього року сою ми збирали пізно і довго. Сходи були недружні, тому частина полів уже була готова до жнив, а на іншій частині ще був сирий стручок. Через це жнива сої затягнулися і довелося змінити технологію сівби озимої пшениці. Відтак, вона у нас посіяна по трьох попередниках: 100 га – після ріпаку озимого, 60 га – після соняшнику і 70 га – після сої. Причому 40 га уперше за мою практику довелося посіяти в суху землю. Почали сіяти 4 жовтня, а вже 5-го пішов дощ.
Озима пшениця, яку посіяли в суху землю, нині розкущена і має кращий вигляд, аніж посіяна після дощу. Це пояснюю тим, що сівба в сухий ґрунт була більш якісна, ми чітко витримали глибину посіву 2-3 см і одразу після сівби пішов дощ, тож отримали дружні сходи. А оскільки дощ був рясний (з 5 по 11 жовтня випало майже 70 мм), ґрунт був перезволожений, а строки сівби піджимали. Тож на перезволоженому ґрунті якість сівби була гірша і наразі на цих полях озима пшениця має 1-2 листочки.