Відновити поголів'я тварин реально, але це – справа на роки
Тваринництво – високотехнологічна галузь, яка потребує великих вкладень коштів. На мою думку, в державі має бути не просто маленька програма розвитку тієї чи іншої галузі або тваринництва загалом. В Україні вже 30 років відсутня будь-яка стратегія розвитку аграрного сектору.
Слід зауважити, що вчені НААН неодноразово розробляли і стратегію розвитку аграрного сектору, і програми розвитку різних підгалузей тваринництва. Проте з різних причин вони залишилися нереалізованими. Нині триває процес розроблення нової стратегії розвитку тваринництва. Це має бути комплексний документ зі статусом закону України.
Серед позитивних моментів минулого року – те, що уряд зміг виділити кошти на підтримку окремих напрямів тваринництва. Зокрема, на компенсацію закупівлі племінної худоби, овець, кіз, підтримку бджільництва, за приріст поголів’я корів власного відтворення тощо.
На цей рік також запланована певна сума, яка ще погоджується. Ба більше, закладені кошти на збереження генофонду аборигенних порід великої рогатої худоби, овець, свиней, коней.
Так, у 2021 році в Україні виробили 209 кг молока у розрахунку на одного жителя. Хоча з урахуванням фізіологічних норм споживання маємо виробляти щонайменше 340 кг, а в ідеалі – 380 кг. Зробити це за рік-два, навіть за тієї підтримки, що надається державою, складно. На це слід витратити роки.
Я вважаю, що розвивати тваринництво, зокрема свинарство і птахівництво, можна й на півдні України – регіоні з високим рівнем культури землеробства та виробництва зерна. Такі осередки з добре розвинутим тваринництвом, як дослідне господарство «Асканійське», підтверджують цю думку.
Так, у кліматичних умовах півдня, що погіршилися для нас через глобальне потепління, потрібно нести певні витрати, особливо в літній період, на підтримку тварин, створення комфортних умов. Це впливає на собівартість продукції. Також є проблеми з вирощуванням кормових культур – більшість із них потребує поливних земель. Водночас достатня кількість зернових кормів у південних регіонах дозволяє на місці виробляти комбікорми.
Якщо говорити про глобальні проблеми, сьогодні потужний тренд у Європі – скорочення поголів’я великої рогатої худоби, яка спричиняє вуглецеві викиди. Хоча, на мою думку, орієнтуватися сьогодні на скорочення поголів’я ВРХ у боротьбі за чистоту довкілля, принаймні в Україні, не зовсім вірно.
За прогнозами, до 2050 року населення Землі перевищить 9 млрд людей, що приблизно на 2 млрд більше, ніж нині. Відповідно це створить підвищений попит на продукти тваринного походження. І переважно він задовольнятиметься за допомогою місцевого виробництва.
А як же бути із ВРХ, що дійсно впливає на викиди парникових газів і є суттєвим джерелом викидів метану? Із забрудненням повітря можна боротися технологічно, і не лише шляхом скорочення поголів’я.
Викиди метану з гною худоби відбуваються, в основному, в результаті анаеробної деградації органічної речовини, що міститься в ньому при зберіганні.
До того ж гній може стати ресурсом для виробництва чистого метану – за наявності на фермі біогазової установки. В Європі такі системи досить поширені. Та й в Україні є розробки, зокрема наших науковців. Усе це можна використовувати.