Овочі - Ягоди - Сад
Головне:
Точка зору

Важливо не тільки підібрати сорти винограду, а й знайти гарні ринки збуту

Євгенія Нікітюк
агроном ТОВ «Аврора», Запорізька область
Поділитись:

Для виноградаря дуже важливо вирощувати комерційно успішні сорти. А ще важливіше знайти можливість не віддавати продукцію прямо на місці за безцінь, а знайти можливість сформувати товарну партію й відправити її в місцевість з вищими цінами.

Отже, підбір сортів. Наприклад, ми маємо два сорти, схожі між собою — Преображеніє і Аркадія. Не сказати, що вони зовсім однакові, але близькі. І сам смак, і формування, і навантаження. Але сьогоднішня оптова ціна реалізації Аркадії — 8 гривень кілограм. Преображеніє купують майже удвічі дорожче — по 15 гривень за кілограм.

Є сорти відомі, класика столового винограду. А є нові, дуже перспективні, але рядовому споживачеві незнайомі. І виноградарю треба шукати золоту середину між відомістю сорту, його властивосями з урожайності, стійкості та невибагливості та його новизною. 

Зараз велике різноманіття гібридних форм, сортів, що на ринку можна загубитися й заплутатися остаточно. Отримати нову форму у виноградарстві досить не складно і це не займає багато років.

Але, щоб вивести виноградна ринок, треба, щоб його розпробували. У супермаркеті це неможливо, адже там можна «пробувати» лише очима. Зате на ринку виноград більшість покупців обов’язково пробує на смак. А ринки — це більшість реалізації.

Якщо смак подобається споживачеві, то він купує виноград й навіть не запам’ятовує назву сорту. Пам’ятає лише, що виноград був синій, білий чи рожевий.

Тож виноградарю слід культивувати мінімум три сорти винограду, один з яких буде синім, другий — рожевим, а третій — білим. Надати перевагу якомусь одному кольору неможливо: цього року популярний рожевий виноград, два роки тому оптові покупці шукали синій виноград, а кілька років тому вимагали тільки білий. 

Для теплиці важливо, щоб сорт був самозапильним, раннім або дуже раннім, і бажано без кісточок. Кишмиш Лучистий та Велес купують краще, ніж Бажену. Хоча останній смачний і має крупні ягоди. Але вся справа у наявності кісточок. 

У нас шість теплиць, у двох з них — Преображеніє, в одній — Велес, у двох — Лівія і в одній — Аркадія. Велес має гарну врожайність і смак. Але підмерзає та потребує більше праці з формування кисті та куща й догляду за рослинами. Найдешевше продається Аркадія.

Але цей сорт, попри його дешевизну, ми ще будемо вирощувати принаймні рік. Думаю, не проблема в самому сорті Аркадія, а проблема у ринках реалізації. 

Втрата значних ринків збуту таких як Крим, Донбас та Росія, призвела до перенасичення півдня України продукцією. Ціна на неї знизилася удвічі-втричі.

Треба шукати нові ринки. Для експорту в інші країни треба проробити значну роботу. Об’єднати виробників, щоб виростити значний об’єм винограду одного сорту, якого вистачить хоча би на одну на 20-тонну фуру. Кожна наша теплиця дає 3 тонни продукції, але протягом 2 тижнів. За один раз із однієї теплиці можна зібрати 500 кілограмів. Для наповнення фури потрібно 40 теплиць. Це мінімум 5-6 виробникам треба об’єднуватися або кожному виробникові шукати інвестора й розширювати площі виноградників у кілька разів.  

В Україні слово «кооперація» звучить фантастично, всі агресивні власники. Але є й позитивні приклади.  Цього року кілька запорізьких виробників об’єдналися і продали виноград на Західну Україну.

Поділитись: