В Україні цивілізованого ринку кавунів просто немає

На мою думку, в Україні цивілізованого, сформованого ринку кавунів просто немає.

Наприклад, 5-го вересня на Херсонщині кавун коштував 3,5 грн/кг з поля, а тижнем раніше він коштував 0,7 грн/кг на аналогічних умовах. І так щороку. 

Ситуацію повної нестабільності на ринку кавунів обумовлюють кілька факторів. По-перше, значні обсяги баштану вирощують одноосібники, в яких придбати товар за безготівковим розрахунком –– величезна проблема, а для експортерів і серйозних торгових мереж це питання є критичним. По-друге, якість продукції залишає бажати кращого. Мова не про цукри, з їхнім умістом у херсонських кавунах якраз усе добре. Мова про ураження продукції хворобами, зокрема макроспоріозом. Хвороба набула шалених масштабів через те, що населення й більшість фермерів вирощують кавуни по кавунах і не хочуть морочитися з довшими сівозмінами, адже саме кавуни й соняшник дають на Півдні найстабільніший прибуток. Однак ґрунти такого навантаження вже не витримують, наслідком чого є значне поширення хвороб. 

На полі уражений макроспоріозом кавун зовні не має жодних ознак хвороби. Зазвичай плоди вантажать із поля одразу в машини. Якщо товар везуть у Київ або Львів, він перебуває в дорозі до 48 годин і зазвичай погіршення якості плодів при цьому не спостерігається. Якщо ж везти кавуни в Прибалтику, то транспортування займає до чотирьох діб. Під час транспортування плоди кавунів, як і будь-який живий організм, дихають, виділяючи вологу. Волога покриває поверхню шкірки, на якій живе гриб-збудник, тож для його розвитку створюються сприятливі умови. Коли фура прибуває до місця призначення в Прибалтиці або Польщі, то після її відкриття виявляють плоди, щільно покриті білим нальотом уже сухого гриба. Звісно, продавати такі плоди ніхто не хоче, замовники повертають фури назад в Україну або утилізують товар.

Ще нюанс: у кавуна біля квітконіжки доволі тонка шкірка. Це його найвразливіше місце, тому погано укладені кавуни під час транспортування на далекі відстані б’ються й починають псуватися. 

Через ці причини Прибалтика 80% кавунів купує в Росії. Білорусь, щоб ускладнити українцям доступ на свій ринок, ввела поняття вільної карантинної зони, тобто поля, з яких відвантажують кавуни, мають бути сертифіковані як вільні від карантинних організмів. Така сертифікація коштує в районі 500 грн/га, і для її проведення ділянка має бути легалізована (мати кадастровий номер, відповідне призначення, перебувати в оренді або власності експортера). Відповідно, експорт до Білорусі закрився, а якісної продукції для Польщі чи Прибалтики не було. Відтак у підсумку експорт порівняно з минулим роком істотно скоротився й заледве сягнув 7–8 тис. т. 

Ще одна причина низького експорту –– відсутність пакувального терміналу (пакгаузу), при тому, що Херсонщина вирощує кавуни давно і у великих кількостях. 

Щоб експорт був вигідним, фермерам треба працювати над зменшенням собівартості. Скажімо, мінімальна ціна на кавуни в Прибалтиці цього року становила 0,14 євро/кг. Доставка до Прибалтики й розмитнення коштують 0,10 євро/кг, тож різниця, яку може отримати фермер –– 0,4 євро/кг. Отже, коли ціна на кавуни просідає нижче 1 грн/кг, наша продукція стає конкурентною в ЄС.