У вересні 2020 року майже всі овочеві складові українського борщу коштували на 25–40% дешевше, ніж рік тому, що стало приводом для хвилювання фермерів
Найбільше падіння ціни зафіксоване по капусті й картоплі, ціни на них порівняно з минулим роком знизилися майже у 1,5 раза. При цьому капуста поки що залишається головним розчаруванням для виробників: протягом всього літа її вартість балансувала в межах 2,5–3,5 грн/кг –– це найнижчий показник за останні 3 роки. Відносно впевнено почуваються виробники коренеплодів: ціни на моркву в кінці літа навіть почали трохи зростати й станом на кінець вересня не відрізнялися від тогорічних, а столові буряки демонстрували цінову стабільність.
Ще з кінця весни інтернетом поширювалась інформація про розширення площ під борщовим набором у 2020 році, а це пряма загроза тому, що ціни на продукцію можуть не зрости до кінця року. Потужностей для зберігання в Україні достатньо для того, щоб країна була забезпечена овочами борщового набору вітчизняного виробництва до появи на ринку нового врожаю.
Звичайно, площі — це не єдиний вагомий фактор для прогнозування ціни. Плодоовочевий бізнес пам’ятає сезони, коли площі зростали, а врожайність –– ні. Збирання «борщу» для закладання на тривале зберігання у сховища у вересні тільки розпочалося: картоплю із цибулею фермери збиратимуть до початку жовтня, потім почнуть збирати коренеплоди та капусту. Рясні дощі або, навпаки, посуха, а також ранні приморозки все це може істотно скоригувати прогнози щодо валового збору.
На мою думку, слід враховувати ще один важливий фактор: на український ринок овочів борщового набору давно поклали око фермери сусідніх країн. При цьому для українських фермерів збут, як правило, обмежується виключно локальним ринком. Певні обсяги ранньої продукції ми відправляємо до країн СНД, утім, вони доволі малі й не впливають на внутрішню ціну. Також епізодично спостерігається сплеск попиту на українську цибулю з боку Молдови, Румунії та Іраку, і завдяки цьому цибуля залишається найбільш експортованою позицією в борщовому наборі. Однак 18–20 тис. тонн експорту погоду на ринку не зроблять: навіть у сезони, коли зовнішній попит начебто є непоганим, ми імпортуємо від 32 до 92 тис. тонн цибулі.
Періодична потреба в імпорті призводить до серйозних наслідків: трейдери напрацьовують нові бізнес-зв`язки з іноземними виробниками, завдяки цьому в імпорті дедалі більше можуть простежуватися риси системності. Наприклад, у цьому році, незважаючи на істотне зниження ціни на українську картоплю й вагомий приріст пропозиції від українських виробників порівняно з минулим роком, ми вже у серпні побачили першу білоруську картоплю на майданчику ринку «Шувар». До речі, разом із картоплею були спроби завозити й моркву із Білорусі. Все це говорить про те, що навіть незначне зростання ціни одразу спровокує значні обсяги імпорту, який швидко збалансує ринок, і ціни стабілізуються.
Те, наскільки імпорт може бути небезпечним для українського фермера, залежить виключно від українського фермера! Наприклад, у минулому сезоні в серпні, коли ціни на картоплю пішли вгору, імпорт був дійсно потрібен, бо внаслідок посухи українську картоплю неможливо було збирати. Але в другій половині вересня українські фермери вже збирали врожай, але не поспішали його вивозити на ринок, сподіваючись отримати вищу ціну в другій половині сезону. У підсумку, в 2019–2020 м. р. Україна імпортувала майже 500 тис. тонн картоплі, а найвищу ціну отримали трейдери, які торгували імпортною картоплею восени.
Треба розуміти, що з кожним роком наш ринок все більше інтегрується в міжнародний простір, а це означає, що конкуренція ставатиме сильнішою. Найбільш виграшну позицію в таких умовах займають ті, хто присутній на ринку максимально довгий період часу. Іншими словами, системний підхід у продажах борщового набору – це запорука успіху для фермерів.