У лідери за 10 років – не мрія, а стратегія

За останні 10 років, упродовж яких я працюю в аграрному секторі України, відбулися колосальні зміни у сільському господарстві. Це стосується усіх аспектів роботи агропідприємств – від якості обробітку ґрунту та проведення посівних кампаній, застосування сучасної високопродуктивної сільськогосподарської техніки – до професійного росту кадрів.

Фермери дуже сильно виросли у професійному розумінні. Якщо раніше агрономи застосовували старі технології виробництва культур, то тепер 25–27-річні хлопці мають потужні знання та досвід роботи, в них «горять» очі не від кількості нуликів у зарплаті, а від отримання драйву від роботи, від отримання таких високих показників урожайності, якими можна конкурувати у світі.

Тому, якщо хтось з іноземців думає, що прийде в Україну й навчатиме українців працювати на землі, то він дуже сильно помиляється. Незабаром українці їздитимуть до Європи й консультуватимуть європейців, як вирощувати кукурудзу чи пшеницю.

Звичайно, трапляються й «паршиві вівці», які своєю діяльністю псують репутацію сумлінних фермерів. Однак 99% аграріїв щодня своїми досягненнями доводять, що працюють чесно й здатні досягти високих результатів.

Такий драйв заряджає, а висока конкуренція стимулює щодня покращувати свої показники: удосконалювати технології вирощування культур, аналізувати помилки та виправляти їх, швидко адаптуватися до нових умов. Щоранку я прокидаюся з бажанням потрапити у 10% найпотужніших українських фермерських господарств. 

Але реально оцінюю свої шанси: щоб потрапити в лідери, мені знадобиться ще 10 років щоденної боротьби за покращення результатів.