Тримаємо продовольчий фронт, збільшуємо врожайність
У країні війна, тож кожен має бути на своєму місці, щоб наближати нашу перемогу. Наше господарство вже багато років займається вирощуванням зернових культур і овочівництвом. З огляду на те, що південні регіони, де овочівництво було розвинена найбільше, нині не можуть забезпечувати українців овочами, це завдання мають взяти на себе фермери інших областей.
Щоб українські овочі не були в дефіциті, є два варіанти: або збільшувати площі під ними, або максимально збільшувати врожайність. Оскільки в нашому господарстві (це передгір’я Карпат) ландшафти не дозволяють відвести більше площі під овочівництво, ми обрали другий шлях.
Поясню на прикладі білоголової капусти. Раніше покупці віддавали перевагу невеликим головкам вагою 2–2,5 кг, тож супермаркети замовляли нам саме таку продукцію. А ми у відповідь на попит її вирощували. Нині, щоб збільшити вихід товарної продукції з гектара, ми вирощуємо гібриди, які дають головки більшої ваги — до 3,5 кг. Аналогічна ситуація і по інших культурах. Покупці стали не такими вибагливими і супермаркети, відповідно, пред’являють не такі жорсткі вимоги до калібрування овочів.
Скажімо, до початку повномасштабного вторгнення супермаркети вимагали, щоб довжина качана солодкої кукурудзи становила не менше 20 см. Минулого 2022 року планку зменшили до 15 см. Тобто певні поступки виробникам однозначно є.
При цьому в жодному разі ми не понижуємо планку якості: якість наших овочів як була, так і залишається на високому рівні. Ми застосовуємо засоби захисту лише відповідно до технології, тож покупці впевнені в безпечності нашого товару.
Основний фактор збільшення валу овочів у нашому господарстві — це полив. Полив дає змогу отримати рівномірніші сходи, збільшити кількість рослин на гектар і в процесі вегетації отримати плоди більшого розміру. Ми поливаємо не всі культури, переважно на поливі в нас цвітна капуста і брокколі, а також морква. У планах — полив столових буряків. Хоча господарство розміщене в зоні Прикарпаття, але вологості нам хронічно бракує, особливо в певні періоди, критичні для вегетації.
Структура наших посівів останні роки майже незмінна. Овочевий клин площею 100 га ми розподіляємо так: до 70 га відводимо під капусти (50 га – під білоголову, решта – цвітна і броколі), 10 га – столові буряки, до 30 га – морква.
Проблема в тому, що насіння і засоби захисту нам доводиться купувати в іноземній валюті, а продаємо вирощений товар ми за гривні. Через це рентабельність овочівництва, навіть попри доволі високу ціну більшості овочів, відносно низька. По деяких позиціях ми виходимо в нуль. Але маємо працювати, бо розуміємо потреби України у власній продукції. І якщо ми не будемо вирощувати овочі, то дрібним фермерам займатися в овочівництвом без спеціалізованої техніки доволі складно.
Ще раз повторю нашу позицію: кожен має бути на своєму місці, кожен має працювати на економіку і на перемогу. Ми маємо тримати продовольчий фронт, забезпечувати населення і військо якісними овочами. Це те, що залежить від нас. І це те, що ми робимо й будемо робити.