Стратегія, що рятує у воєнні часи
У сучасних умовах ми не здаємо позиції й впевнено працюємо далі. Вдається це нам завдяки тому, що про оптимізацію витрат почали думати завчасно. У 2015 році я бував у Донецькій області, допомагав військовим і зрозумів, що незабаром буде повномасштабна війна й треба готуватися. Зерно виростив, продав і відпочиваєш взимку, а тварин потрібно годувати й доглядати за ними постійно, незважаючи на обставини, тому процес має безперервним. Кінцевий наш продукт – м’ясо та сало, тоді ми рахуємо, що заробили. Розводимо також незначну кількість овець. Зерно вирощуємо здебільшого для корму тваринам. Запасаємося ним на цілий рік. Таким чином маємо замкнутий цикл виробництва, тому війна та ситуація на ринку впливають на діяльність нашого господарства мінімально.
Більше 15 років тому відмовилися від оранки. Я побачив, що земля таким чином відновлюється. Скоротились витрати на пальне, обслуговування техніки. Крім того, зникла потреба наймати працівників, на площі 60 га тепер справляємось удвох із сином. Також триває протягом останніх 2-3 років наш експеримент щодо відмови від добрив. Урожайність дещо знизилась. Наприклад, пшениця цьогоріч дала 35-40 ц/га, а горох – 18-20 ц/га. Проте знову ж таки витрати тепер суттєво нижчі. Так, зменшилась загальна собівартість зерна.
Спочатку замість оранки виконували неглибоке розпушування ґрунту. Маємо для цього універсальний культиватор зі змінними робочими органами, адаптований до наших потреб. Але минулого року не робили й цього. І все вийшло. І зараз, коли біда настала, ми маємо менші затрати й разом з тим більше перехідного пального. Моєю мрією було досягнути таких витрат пального, як у Європі. І зараз ми вже вийшли на рівень 25 л/га за весь цикл, а то й менше.
Оскільки працюємо на незначну глибину, то вистачає тракторів потужністю 80 к. с. Сівалку маємо вітчизняну, якою можемо посіяти озимий горох після збирання соняшнику без обробітку. Вона механічна, збирається в Україні, але має всі комплектуючі імпортні. Нам сподобалось, що машина проста, дуже легко налаштовується. Взагалі я вважаю, чим простіша техніка, тим вона міцніша, надійніша й довше прослужить.
Насіння ми протруюємо лише біологічними препаратами. Тому на наших полях завжди чимало шкідників. Але за словами фахівців, які перевіряли наші поля, великої шкоди вони не зроблять, загубиться можливо 5% врожаю. Та разом з тим у посівах живуть імунні захисники – божа корівка, трихограмма. І ця імунна система поля працює. Наша продукція якісна, тому люди, які її споживають, оздоровлюються, а не хворіють.
Також у нас більше різної рослинності на полях. І коли сильна спека, то чорна земля ще більше притягує сонце та прогрівається до 40-50 градусів. А коли є рослини, ґрунт не пересихає, стає м’якшим і більш придатним для життєдільності різних мікроорганізмів.
У захисті застосовуємо гербіциди для знищення падалиці соняшнику. Взагалі ця культура шкодить землі. У той час як горох є її лікарем. Він після себе залишає багато корисних бактерій. Тому його сіємо після соняшнику.
Два роки тому зайнялися рідкими органічними добривами. Завдяки цьому тримаємося зараз на середній врожайності. У гноївку додаємо ще бактерії для первинної переробки та для експерименту – якийсь новий компонент. Потім дивимося, як реагує рослина й коригуємо роботу для якнайкращого стану посівів. Робили аналіз нашого добрива в лабораторії й побачили, що там найменше азоту. Тому додаємо тепер карбамід, але не більше 5 кг/га. Вносимо восени, коли листки пшениці закривають землю й потім по гороху. Так само вносимо влітку по листку до фази виходу в трубку. Застосовуємо для цього обприскувач ОП 2000, завдяки чому енергозатрати набагато менші, ніж у роботі з твердим перегноєм (1 л/га). Спеціально для виконання цієї операції ми переробили форсунки й установили свої інжектори, аби забезпечити правильне дозування. Удосконалюємо практично всю техніку, винаходимо нові рішення, бо та людина, яка працює в полі, краще знає, що їй треба. Та й в Україну надходить дуже мало техніки для маленьких сімейних господарств. Через це ми відстаємо в розвитку агробізнесу.
Загалом я вважаю, що українським аграріям потрібно докорінно змінити стратегію господарювання. Усі хочуть виростити рекордний урожай, щоб більше заробити. Але через надто велику пропозицію зерна на ринку страждають самі виробники. Проблемою є й нестабільна ціна. Наприклад, у Франції Міністерство, за участі фермерів і логістичних компаній, щороку формує однакову в усій країні, вигідну для всіх ціну. У нас такого немає. І сильні обвали цін були ще до війни.
Проблемою є також те, що дуже багато людей у селах здали землю в оренду. Коли українці почнуть працювати на своїй землі, тоді вони будуть думати, як зекономити пальне, виростити кращий урожай з меншим рівнем затрат, подовжити моторесурс техніки та зрештою стати багатшим. От тоді стане багатша вся країна.