Агрономія
Головне:
Точка зору

Стійкість гібридів соняшнику до вовчку залежить від зони їх вирощування

Дмитро Шацман
кандидат с. г. наук, директор компанії «Євросем»
Поділитись:

Нині проблема вовчку соняшникового у світі стоїть гостро, як ніколи. Цим паразитом уражено 16 млн гектарів світових посівів соняшнику, близько 50% світових урожаїв в тій чи іншій формі потерпають від його впливу. Ця рослина-паразит, яка через відсутність хлорофілу в листі ніколи не буває зеленою, приростає до коріння рослини-господаря і може продукувати до 500 тис. дрібних насінин, що легко переносяться вітром, сільськогосподарськими машинами тощо. Боротися з нею вкрай складно. На жаль, чимало насіннєвих компаній спекулюють на цій темі, стверджуючи, що мають насіння соняшнику зі стійкістю до 9-ї й 10-ї рас вовчку. Насправді це – маніпуляція.

Особливостями розмноження і поширення вовчку соняшникового в Європі займається Інститут Рільництва та Овочівництва NS Seme. Компанія «Євросем» – єдиний офіційний партнер Інституту в Україні щодо вивчення рослини-паразита і способів боротьби з нею. 

Головна проблема в боротьбі з паразитом полягає в тому, що мутація рас вовчку відбувається локально. Це означає, що паразит в одному регіоні може подолати стійкість до вовчку семирасових гібридів, але в іншому регіоні стійкості в інших гібридів він не подолає. Доказом цього є наші дослідження: 2019 року фахівці відділу досліджень вовчку нашої компанії дослідили 16 локацій в Україні, уражених вовчком, і встановили, що в кожній області, на кожному полі вовчки відрізняються морфологічно. А отже, їх не можна назвати однією, другою чи третьою расою вовчку, бо вони генетично не тотожні. Іншими словами, добір стійких гібридів і донорів стійкості цих гібридів треба проводити в тій зоні, де планується їх виробництво.

Добір гібридів соняшнику, стійких до нових рас вовчку, є чи не найголовнішим методом протидії цьому паразиту. У соняшнику стійкість до вовчку буває двох видів. Якісна (вертикальна) стійкість зазвичай контролюється поодинокими генами. Вона не є тривалою, бо під впливом селекції з’являються нові види вовчку, що уражають стійкі гібриди. Складнішим механізмом є кількісна (горизонтальна) стійкість — вона зумовлена кількома генами та дає тривалий ефект. Гібриди з таким механізмом створити складніше, бо потрібно залучити кілька генів стійкості від кількох донорів.

Головними донорами генів стійкості до нових вірулентних рас вовчку (G та H) є дикі багаторічні форми соняшнику, наприклад, топінамбур. Щоб досягнути стійкості нових гібридів соняшнику до вовчку, селекціонери використали певні фізіолого-біологічні особливості зовнішніх клітин кореня соняшнику – завдяки цим особливостям гаусторіальні клітини вовчку (видозмінена коренева система), проникаючи в корінь рослини-господаря, одразу гинуть.

У портфоліо компанії «Євросем» є два гібриди соняшнику, стійких до 7+ (A-G+) рас вовчку, які мають горизонтальну стійкість: ультраранній ТОР 7+ та стійкий до посухи АВАЛОН. Крім того, наша компанія розробила технологію Sumo під гібриди, що мають стійкість до шести рас вовчку, з можливістю обробки певним гербіцидом, до якого цей гібрид генетично стійкий. 

Наразі боротьба з вовчком тільки набирає обертів. Оскільки паразит має локальну мутацію, то нині головним завданням науковців є генетична ідентифікація нових рас вовчку та пошук донорів стійкості для створення нових гібридів соняшнику.

ЧИТАЙТЕ БІЛЬШЕ