Стандартизація як перший крок кооперації
Існує велика кількість різновидів розмірів і конструкції вуликів, рамок, льотків, теплоізоляції, годівниць, ганеманівських решіток тощо. Використовуються різні способи їх установки, розміщення в них бджіл і їх обслуговування, навантаження і перевезення. В них по-різному розширюється гніздо, збирається врожай, відбувається підживлення і зимівля.
У середовищі бджолярів точаться запеклі дискусії про те, які вулики ліпші і чому. Та один момент у цих суперечках ніколи не береться до уваги: для комерційного бджоляра все ж таки головне і стартове ‒ обрана ним технологія бджільництва. Саме вона визначає вибір інвентарю, і починати вибір потрібно власне з неї. А вона своєю чергою залежить від того, яка будується пасіка: планована кількість сімей, необхідність кочувати, спосіб їх обслуговування, вид зимівлі тощо.
Звичайно, зворотне теж правильне. Можна зафіксувати інвентар і підбирати під нього всі технології. Але зазвичай віз не ставлять попереду коня.
Питання масштабу в момент старту і перспектив його зміни в майбутньому надзвичайно важливе. За будівництва любительської пасіки вибір різновиду вулика ‒ швидше питання смаку, ніж практична потреба.
Якщо ж пасіка комерційна (чи навіть промислова), то тут вибір жорстко визначається обраною технологією обслуговування і масштабом господарства ‒ більшість конструкцій вулика непридатні для промислового використання.
Але якщо бджоляр починає з невеликої пасіки і не знає, на якому рівні зупиниться зростання його господарства? А від його початкового вибору повністю залежить економічний розвиток пасіки, отже, варто сім разів відміряти.
Насправді перелік елементів, які підлягають стандартизації, суттєво ширший, ніж набір інвентарю. Але якщо стандарти на одні елементи фактично зумовлюються обраним на початковому етапі стандартом інвентарю, то на інші можливо обирати й упроваджувати лише на певному етапі розвитку господарства.
Але вибір інвентарю ‒ найвідповідальніший. Від нього залежатимуть усі наступні рішення: від будівництва приміщень для обслуговування і зберігання до засобів механізації обробки і такелажних робіт.
Розміри вулика і рамок ‒ начебто дрібниці. Хоча якщо всі вони одного стандарту, то значно простіше працювати. Ми на «Пасіка 21» маємо корпоративний стандарт на корпуси з кресленнями від початку діяльності. І жодного разу не пошкодували, що витратили на це час.
Стандартизація всіх операцій логістики для кочової пасіки не менш важлива і сильно впливає на собівартість виробництва меду. Адже ці операції ‒ дуже енергоємні, а паливо тільки дорожчає.
Вибір автотранспорту впливає на модуль перевезення (число сімей або корпусів, яке можна перевезти за одну поїздку). Правда, іноді сім’я займає один корпус, іноді два чи три, іноді вантажаться медові корпуси. Отже, має значення не лише площа і розміри платформи автомобіля, а й вантажопідйомність, допустима висота навантаження, стійкість до перевертання.
Ще одна сфера ‒ стандартизація технологічних операцій і оснащення. У промисловому бджільництві, де задіяна наймана робоча сила, обов’язково мають бути прописані технологічні карти для всіх ділянок роботи. Особливо критично це за бригадної роботи, коли один точок обслуговують кілька людей. Без однаковості операцій не можна домогтися однаковості результату.
Стандартизація операцій своєю чергою вимагає стандартизації інструментів і оснащення. Рівно з тієї ж причини, що щойно згадана вище. Хоча є ще одна: весь цей дріб’язок найчастіше ламається і втрачається. Втрати ж потрібно поповнювати. Працювати із «зоопарком» інструментів дуже складно. Тому полегшити закупівлі та їхнє планування реально, заздалегідь чітко визначивши перелік використовуваних інструментів і оснащення, а також їхніх постачальників.
І, нарешті, стандартизація ветеринарних заходів. Багато бджолярів стикалися з ситуацією, коли начебто перевірені профілактичні дії одного разу не спрацьовували через якісь несуттєві відмінності, і пасіка зазнавала втрат. Тому в комерційному бджільництві важливо точно дотримуватися технологічних карт, інструкцій препаратів.
Ще важливішим є використання сертифікованих препаратів від офіційних постачальників. І навіть це ‒ не 100% гарантія, тому є сенс самостійно тестувати препарати перш ніж масово використовувати. Особливої ваги стандартизація ветеринарних практик набуває, коли передбачається використання спільного цеху відкачування меду чи консолідація врожаю.
«Так до чого ж тут кооперація?» ‒ запитає уважний читач, який досі не забув заголовок цієї статті.
По-перше, є організаційний аспект стандартизації: вона відчиняє двері кооперації з усіх аспектів комерційного бджільництва. Стандартизація інвентарю дає змогу консолідувати його закупівлі й отримувати оптові ціни. А ще ‒ використовувати спільну логістику, побудувати спільно цех для відкачування меду, склади та зимівник. Стандартизація в галузі технологій обробки дозволяє спростити консолідацію врожаю й запобігти різнобою його якості (не кажучи вже про безпечність).
По-друге, стандартизація має економічний ефект. Відкриваючи шлях кооперації, вона забезпечує економію під час закупівлі, зростання доходу під час продажу продукції. Але що ще істотніше (і про це мало хто замислюється), значне зниження внеску основних фондів та їхніх амортизаційних відрахувань у собівартість продукції. Справа в тому, що вартість інфраструктури пасіки на 500-1000 родин і на 3000 майже не відрізняється, а от її внесок у собівартість зменшується кількаразово.
По-третє, що надважливо, стандартизація є ключем до потужного синергетичного ефекту. Вона налаштовує бджолярів на взаємодію. Починаючи з найпростішого (з консолідації закупівель) вони можуть встановити довірчі стосунки і перейти до консолідації збуту. А згодом, у процесі зростання, вже й домовитися про спільне будівництво та/або експлуатацію організації ключової інфраструктури.
Хіба цього мало?