Точка зору

Щось нове про ПеДеВе

Лариса Старікова
координатор Аналітичного центру Аграрного союзу України
Поділитись:

Що може бути новим у ПДВ? Проблеми зі справлянням податку? З реєстрацією податкових накладних? Нічого, наче, не вказує на те, що тут щось зміниться, щось може бути нове. Однак…

На часі зміни до Податкового кодексу щодо зниження ставки ПДВ для операцій з постачання окремих видів сільськогосподарської продукції – Верховна Рада працює над ними ще з червня. «Окремі види» – це низка товарних позицій за класифікацією УКТ ЗЕД 0102, 0103 (живі тварини практично всіх видів, які використовуються в сільськогосподарському виробництві), 0401 (молоко незбиране), 1001, 1002, 1003, 1004, 1005, 1201, 1204 00, 1205, 1206 00,1207, 1212 91 (пшениця, жито, ячмінь, овес, кукурудза, соя, льон, ріпак, соняшник, інші олійні, і, зрештою, цукрові буряки). Щоправда, в цьому списку немає ні сорго (1007), ні гречки та гороху (1008, 0708). Ставку податку планують знизити з 20% до 14%.

– Це вб‘є переробку! – майже одностайно  стверджують фахівці. Мовляв, зменшення розміру податку, який платить виробник первинної продукції, автоматично знижує податковий кредит у переробника, а відтак сума його власного податку збільшиться саме на таку різницю, тож той сплачуватиме реально вже не 20% ПДВ, а значно більше. Але стоп! – як таке може бути? В країнах ЄС допускається до трьох різних ставок ПДВ, причому на сільгосппродукцію – найнижчі. І з переробкою в ЄС наразі все гаразд!

Аби осягнути глибину парадоксу, звернімося до  Податкового кодексу. Там у статті 194.1.1. йдеться, що податок становить відповідний відсоток від вартості товару і додається до його ціни. Тобто ціна окремо, податок – окремо. І це ми бачимо щодня, наприклад, в чеках з супермаркету. Приблизно те ж саме бачить і суб‘єкт господарювання, коли отримує рахунок постачальника. Хіба що ціна вказується остаточна, з урахуванням податку, яка підлягає сплаті з боку споживача. Але сплатити вартість товару з доданою до неї вартістю ПДВ і нарахувати собі податковий кредит – це не зовсім одне й те ж саме.

Стаття 198.3 зазначає, що податковий кредит визначається виходячи з вартості товарів та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 Кодексу. Тобто, 20%, 7% (медичні вироби, ліки) і, якщо законопроект ухвалять, 14% для зазначеної вище сільгосппродукції. Тобто «сплачений» ПДВ – це не перша опція, вона взагалі наведена у дужках. Істиною в першій інстанції є опція «нарахований». А як потрібно рахувати? Відповідь на це дає та сама стаття 193.1, де сказано, що податковий кредит нараховують, за ставкою, встановленою пунктом 193.1. Тим самим, у якому зазначено хто яку має ставку оподаткування. Тобто переробник сплатить ПДВ 14% у ціні придбаної сировини, а сам собі нарахує кредит за ставкою 20%.

До речі, тут немає нічого нового. Все це вже було. За спецрежиму ПДВ. Виробники сировини продавали товар з нарахованим ПДВ, не сплачуючи його державі, а переробники спокійно отримували собі податковий кредит. Тепер держава допомагає не тільки сільгоспвиробнику, зменшуючи розмір податку, а й переробнику (він отримує сировину за нижчою ціною). Хочу сподіватися, що тенденція зниження цін шляхом здешевлення сировини дійде й до покупця готових харчових продуктів. Адже саме так працює система соціального захисту європейського споживача.

Наразі є цілком слушні побоювання, що українські податківці прочитають законодавство далеко не на користь платника податку. І їх не зупинить перспектива знищення галузі шляхом скасування податкового кредиту.

Чого тільки не придумують у ДФС, щоб не дати підприємству належним чином сформувати цей кредит і зменшити свої зобов‘язання, які воно і без того не в змозі виконати. І трактують витрату насіння, добрив, інших складових посівної як їх використання в невиробничих процесах, поза сферою здійснення господарської діяльності. І вимагають списання відповідних цінностей попри те, що така процедура і близько не передбачена законодавством. І наполягають, що вартість втрачених ресурсів посівної не може бути включена до вартості вироблених товарів, забуваючи, до речі, про те, що вже майже 30 років як ринок (а не собівартість) формує ціну товару. І вимагають засвідчення форсмажору при здійсненні внутрішньогосподарської операції з нарахування податкового кредиту (тоді як форсмажор стосується виключно нездатності підприємства виконати свої зобов‘язання перед зовнішніми агентами – партнерами та державою)…

Але серед загалу тривожних очікувань є й оптимістична справа. Згідно з пунктом 4.1.4 Податкового кодексу, в тих випадках, коли законодавство відсутнє, або його норми припускають неоднозначне трактування, презумпція правоти визнається за суб‘єктом господарювання. Про це варто пам‘ятати.

Поділитись:
  • 100 найкращих аграрних підприємств України
  • Експертна рада проекту «Аграрна Еліта України - 2019»
  • 100 найкращих аграрних підприємств України, за номінаціями