Щоб вирощувати клубні сорти в Україні, треба мати повагу до умов договору

Деякі українські виробники, в тому числі дуже поважані, час від час піднімають тему вирощування в Україні клубних сортів яблук, апелюючи до того, що на них є запит з боку країн Близького Сходу і Азії. Безумовно, Україна колись має прийти до клубних сортів, але станом на сьогодні є декілька суттєвих перепон для цього.

Перша – це повага до умов договору з боку українських виробників. Клубний сорт – це об’єкт права інтелектуальної власності, порушення якого несе певні наслідки. Сорти Джаз, Пінк Леді вже давно вирощуються і продаються без будь-яких прав і під іншими назвами. Поваги до права з боку цих виробників поки ще не спостерігається. Друге питання – контроль над використанням ліцензій на вирощування цих сортів. Наприклад, Сербія вирощує і Пінк Леді, і Крімсон Сноу, і Джаз успішно, більш того, у них є продукти переробки з Крімсон Сноу – соки NFC.

Чи можуть клубні сорти замінити Роял Галу з точки зору кон’юнктури та чи краща економіка у їх виробництва? Напевно, так, якщо Пінк Леді у півтори рази дорожча за Галу, але тут треба враховувати ще платіж по роялті з саджанця, з продажів. Тому я б хотів поспілкуватись з кимось в Україні, хто це вже рахував. Думаю, що це робив або ніхто абр одиниці. І чомусь вони не вирощують.

Ще один момент: потрібно буде якось переконати власника сорту або клубу, що він може продати посадковий матеріал в Україну, надати ліцензію. І я не впевнений, що певні правила і умови це дозволять. Проблема в тому, що у нас досі сусід ходить до сусіда в сад різати живці з дерева. Так само, як і більшість населення користуються ломаними Windows та Microsoft Office, намагаючись обходити ліцензії, навіть якщо вони коштують копійки.