Рік незапланованих рішень
Цього воєнного року багато рішень аграріям доводилося приймати спонтанно, підлаштовуючись під ситуацію. Це стосується багатьох елементів технології, від підживлення й захисту культур до строків сівби та збирання. Так, цьогоріч через дощовий вересень ми не досіяли 25% площ, відведених під озимий клин, бо не встигли зібрати попередник – кукурудзу. Тож на цих площах навесні плануємо посіяти ярі культури. Швидше за все, це буде соя.
Оскільки сівба озимих затягнулася, то й стан посівів наразі відрізняється, залежно від строків сівби. Перші посіви, які ми встигли висіяти в оптимальні строки, нині перебувають у доброму стані. Ми підживили їх азотом і внесли біостимулятори у фазі «початок кущіння». Утім, 30% площ було засіяно дуже пізно – деякі поля пшениці досівали аж 8 листопада. Такі рослини ми не підживлювали. Вони увійшли в зиму у фазі шильця і все, що їм нині потрібно – це волога і плюсові температури. Це те, що ми в принципі нині й маємо: вологи для озимих достатньо, а температура повітря плюсова і при цьому недостатня для відновлення вегетації рослин. В цілому умови для озимих сприятливі, хоча, звісно, урожай буде залежати від подальших погодних умов.
Наприклад, поля, які торік ми засіяли пшеницею найпізніше (27-28 жовтня), дали цього року найкращий урожай, бо рослини цвіли, коли вже спала червнева спека. А в ранніх посівів пшениці фаза завершення цвітіння й наливу зерна припала на найбільшу спеку. Тут не вгадаєш, тож найкраще – розподіляти ризики.
Загрози розвитку хвороб чи шкідників на посівах наразі не спостерагаю. А щодо мишоподібних гризунів, дотримуюся головного принципу no-till – не втручатися в природні процеси на полі. Якщо гризуни і є, на них у нашому регіоні достатньо природних ворогів – лисиць, оскільки довкола багато лісів. Тож за весь час після переходу на no-till жодного разу не довелося штучно контролювати чисельність цих шкідників на полях.
Із нагального на сьогодні – дозбирати кукурудзу, частина якої досі лишається в полі. Спочатку збиранню заважали затяжні дощі, а нині – нестабільна робота зерносушарок через відключення світла. Коли ж дозбираємо, будемо планувати й весняні польові роботи.
Зазвичай у грудні ми вже закуповуємо весь обсяг насіння і моніторимо ринок ЗЗР та добрив, плануємо закупівлі, щось контрактуємо. Але не цього року. Наразі без критичної потреби навіть не продаємо збіжжя, адже в нашому регіоні ціна на нього надто низька, а поки довезеш десь далі, логістика «з’їсть» увесь дохід. Тому складно планувати щось наперед, більшість рішень приймаються сьогодні на сьогодні.
А ось щодо структури посівних площ наразі вже можу сказати, що істотних змін вносити не планую, оскільки сівозміна має дуже велике значення для no-till. Тут економічний чинник не головний, як-от: посію більше ріпаку, бо сьогодні він в ціні. За no-till сівозміна – невід’ємна складова технології, тож зміни можливі в межах усього кількох десятків гектарів, та й то через якісь незаплановані обставини.