Програма «мінімум» для технопарку
Наразі плануємо наступний сезон – рахуємо ресурси, а далі вже визначатимемося з планом дій. Ремонтуємо комбайн, решту техніки – за ступенем необхідності. Старі трактори лагодимо самі, а у випадку з новомодними, із сучасною електронікою – користуємось послугами сервісних служб. Масово будемо готувати техніку до наступного сезону десь із січня. Цей сезон ще продовжується – агрегати працюють.
Потроху збираємо кукурудзу, залишилося близько 500 га. Процес ускладнює те, що на одному комбайні зламався мотор, ремонт буде, мабуть, дуже дорогий. Соняшник зібрали на «четвірку з мінусом» – 2,2 т/га. На результат вплинули природні чинники – різкі перепади температур, що спричинили декілька хвиль росту бур’янів, спека, ну і людський фактор (не на всіх ділянках вдалося вчасно провести боротьбу з бур’янами). Також мали проблеми із застосуванням функції посекційного вимкнення на просапних сівалках, були огріхи через погану якість сигналу, але в цілому справу зробили. Паралельно за можливості виконуємо основний обробіток ґрунту: оранку та глибоке розпушування під соняшник та кукурудзу.
Осіння посівна пройшла нормально, мали достатньо вологи та тепла для гарного проростання зерна. Зернові механічні сівалки добре впорались, а сучасна Bourgault, що працює із системою навігації тим паче. Обсяги потрібних ресурсів скоротили наскільки можливо, зокрема, застосування добрив. Норма внесення на 40% засіяних площ становила 60 кг/га, на решті – без добрив. Сходи отримали, поки все добре. Щодо структури озимого клину, площі під пшеницею зменшили до 50%, порівняно з минулим роком. На таке рішення вплинула і погода, і бойові дії на одному з масивів.
Електроенергію вимикають у нас систематично, здебільшого за графіком. Взагалі на нашу діяльність відсутність живлення поки не надто впливає – для відвантаження продукції зі складів використовуємо навантажувач JCB, що дуже нас виручає. У той час, як інші господарства застосовують електричні зернонавантажувачі, через що залежать від наявності електроенергії. Найбільш критична ситуація, мабуть, для тваринництва, оскільки там живі істоти, здоров’я та життя яких залежить від роботи різного обладнання. Потім потрепають переробні заводи. Що робити? У кожного підприємства мають бути свої варіанти дій у форс-мажорних ситуаціях, залежно від специфіки діяльності та зовнішніх обставин.
З реалізацією зерна майже впоралися. Ціна, звичайно, дуже низька, але іншого виходу в нас немає – потрібно погашати кредити. Брали їх на операційну діяльність – виплату заробітної плати, придбання пального, ЗЗР, насіння, добрив, тощо.
В оснащенні технопарку цьогоріч програма «мінімум». Дуже хочеться, щоб нічого не ламалося, бо ресурсів зовсім обмаль.
Наш сезон також ускладнило подорожчання води для поливу. Це блокує інвестиції у зрошувальні системи. Та й узагалі виникає питання щодо доцільності зрошення в наступному році.
Останнього сезону під зрошенням у нас було 15% від загальної посівної площі – посіви кукурудзи. На 440 га врожайність суттєво підвищилась, на решті площ – ні. Там у нас посушливий край: кукурудза в кращі роки дає 4-4,5 т. Натомість на крапельному зрошенні ми зібрали торік 14 т/га, цьогоріч – 10 т/га за базової вологості. На інших площах, зокрема, в Магдалинівському районі, два сезони поки отримуємо лише досвід, тому економіку складно порахувати.
Поливні системи на крапельному зрошенні у нас від компанії Netafim, дощувальні машини – Valley. Джерело водопостачання – канали, а до полів прокладені труби. У керуванні дощувальними машинами користуємося системою віддаленого моніторингу. Вона надає відображає параметри роботи машини, положення техніки, статистику використаної води. Усі ці дані бачимо у завантаженому додатку Agsense, що доступний на будь-якому пристрої.
Цей рік у нас дещо просів, бо були питання з подачею води – підводила насосна, також скоротили систему живлення: не давали азотних добрив. Загалом, ми знову переконались, що для оптимізації вирощування кукурудзи потрібно, звичайно, встановити власну сушарку.