Працюємо з травосумішками правильно
Застосування сидеральних травосумішок може давати багато переваг: поліпшення поживного режиму ґрунту, подолання надлишкового ущільнення, формування структури ґрунту, зменшення розвитку ерозії та ін. Утім, це не означає, що ми автоматично вирішимо всі ці завдання, якщо просто посіємо травосумішку. Різні їх види по-різному впливають на ґрунт, виконують різні функції, тож і підходи до їх використання відрізняються. Утім, завдяки грамотним рішенням можна реалізувати кожне з перерахованих вище завдань.
У ґрунті є певні резерви поживних речовин, але деякі з них можуть бути блоковані. Зокрема, фосфор сильно блокується, азоту властива проблема промивання. Наприклад, ми вносимо добриво локально, за всіма правилами, але отримуємо лише 20% ефективного його використання. А де ж зникає решта 80%? Це і є той ресурс, який ми втрачаємо і з яким можемо працювати. Це ті резерви, які ми можемо мобілізувати завдяки використанню сидеральних сумішок.
Є кілька оптимальних місць травосумішей у сівозміні: після збору озимих, напівпар перед озимими або зимуючий варіант після збирання ярих. І все це – різні види травосумішок. Як на мене, найкращий варіант сівби сидератів, який треба розглядати передусім – це сівба після збирання озимих перед сівбою ярих. Тут у нас є «вікно», в якому ми завжди можемо зловити ресурс вологи одразу після комбайна і цього буде достатньо, щоб отримати сходи покривної культури.
Щодо зимуючих сидератів, тут є питання до використання вологи, бо якщо ми заводимо вегетацію покривної культури на весну, то вона буде використовувати вологу, якої нам потім може не вистачити для основної культури.
Після вибору строків сівби травосумішок треба вирішити, що ми з ними робимо далі. Класичний варіант передбачає заорювання сидератів в ґрунт із подальшою культивацією і сівбою основної культури. Я з таким підходом категорично не згоден. Також є хімічна обробка сидератів, прикочування і без заробки. Тут слід розуміти, що коли ми ставимо завдання розущільнити ґрунт, то ми працюємо з кореневою системою сидератів, тому ми не повинні використовувати плуг чи диски на цій ділянці. Якщо ж основне завдання – накопичення азоту, тоді ми заробляємо отриману біомасу в ґрунт. Але для кожного конкретного завдання слід підібрати оптимальну сумішку, місце в сівозміні і спосіб, як її з поля забрати.
Ми протягом двох років сіяли різні набори травосумішок. У 2022 році після попередника озимого ячменю посіяли їх 20 вересня. Сівба була в добре зволожений ґрунт. Вегетували вони 89 днів, до перших приморозків 8 грудня. Сума активних температур за цей період була невелика (1068°С). А в 2023 році ми посіяли травосумішки на місяць раніше також після озимого ячменю і також перед дощем. Вегетаційний період цього разу тривав 75 днів, але сума температур була вищою на 40% (1430°С). Рослини могли вегетувати й далі, заморозків не було, але наше завдання – не допустити утворення насіння, тому ми мусили припинити їхню вегетацію.
В результаті у 2022 році ми не змогли накопичити достатню кількість сухої речовини, тоді як у 2023 році, коли було достатньо тепла, ми накопичили і зелену масу, і суху. Деякі види травосумішок в обидва роки накопичили багато зеленої маси, але не дали достатньо сухої речовини, яка, власне, нас і цікавить. Тобто, в умовах, коли в нас невелика сума активних температур, ми встигаємо нагнати вегетативну масу, але не встигаємо накопичити достатньо сухої речовини.
Ми провели діагностику отриманої маси, аби проаналізувати, що ми в ній накопичили. Відсотковий вміст азоту в травосумішках був вищий у перший рік. Щодо фосфору динаміка така: що більшу ми нагнали масу, то менший був відсотковий вміст фосфору в ній. А відсотковий вміст калію прямопропорційно корелюється з масою сухої речовини. Детальніше отримані результати – в таблицях нижче.
В цілому ми зробили такий висновок: в умовах достатнього та надмірного зволоження, попри пізній (2022 р.) чи ранній (2023 р.) строки сівби, максимальну біологічну врожайність та вихід сухої речовини забезпечували дво- та трикомпонентні сумішки, що містили конюшину олександрійську, фацелію та редьку олійну/меліоративну в різних комбінаціях.
Фактично за рахунок правильного балансу травосуміші ми отримуємо умовно доступні елементи живлення. Тобто це певний резерв ґрунту, який ми мобілізували в сидератах, щоб у подальшому використовувати його під наступну культуру.
