Попри всі обставини, будемо збільшувати ягідник до 300 га

Минулий сезон для нас був тестовим. Цього року наш ягідник виходить на повне плодоношення, компанія –– на перші великі партії. Тож закінчуємо укладати угоди з роздрібними торговельними мережами. Із великих не уклали хіба що з АТБ.

Ситуація  доволі непроста, але працювати й заробляти можна. Кожному достатньо просто робити свою справу.

Я дивлюся по спаржі, певні обсяги якої ми вирощуємо: сезон цієї культури в Європі почався у квітні, однак попит був нижчим, ніж зазвичай. Та ще гірше, що там спаржу було нікому збирати. Це робили мігранти, які виїхали з країн. Місцеві на збирання йти не хочуть, вони поки мають фінансову подушку безпеки, в їхніх мізках ще не відбулися переламні процеси, не трапилася безвихідь, коли люди готові на будь-яку роботу. Це просто зрозуміти, спитавши пересічного українця, чи готовий він прямо зараз вийти на поле для збирання спаржі. Саме із цієї причини складно спрогнозувати, якими в підсумку будуть обсяги виробництва і по спаржі, і по лохині, й по інших культурах.

У цьому контексті наша країна –– у виграші. Ті, хто збирав урожай на Заході, тепер збиратимуть дома. Український бізнес спроможний платити, хай не такі гроші, як в ЄС, але доволі пристойні. Поступово заборони для пересування товарів почнуть зніматися. І тоді нішу, яка ймовірно утвориться в Європі по лохині, закриємо ми. Тож не бачу підстав для песимізму. По-перше, наші виробники ягід технологічно розвинуті, не поступаються в цьому європейцям, і тому мають можливість виростити якісну продукцію. По-друге, у нас є кому збирати. А значить, щойно послабне карантин, будемо шукати можливість для доставки нашої продукції тим, хто на неї чекає.

До цього часу Україна мала невеликі обсяги експорту, оскільки небагато компаній були спроможні сформувати партію обсягом не менше 15 тонн. Внутрішній ринок дозволяв їм не заморочуватися й реалізовувати лохину всередині країни. Цей сезон стимулюватиме приріст експорту: принаймні п’ятеро великих українських виробників захочуть збільшити поставки лохини на експорт.

Думаю, цей сезон почнеться з таких самих гуртових цін, що й у минулому –– 200 гривень за кілограм. Ціна у 3,5 дол. (90 грн/кг) була прохідною для експорту. Саме такій рівень цін дозволяв господарствам, орієнтованим на експорт, тримати ціни на внутрішньому ринку. Набагато важче було господарствам, які не мають холодильників та можливостей до експорту, вони були вимушені реалізувати продукцію за будь-яку ціну.

Ми не хвилюємося. Ринок усе відрегулює й відсіє економічно неефективних виробників. Важливо не те, скільки гравців, а як свій бізнес робиш ти.

Наразі площа нашого ягідника лохини займає 120 гектарів. Попри всі обставини, будемо її збільшувати до 300 гектарів, як і планували.

На мою думку, сьогодні не коронавірус є найбільшою перепоною для українського бізнесу, а політичні процеси всередині країни, у тому числі невизначеність питання щодо продажу сільськогосподарських земель.